Що таке право. Норми права та галузі права. Які суспільні відносини називають правовими

Виклад теоретичного матеріалу

1. Поняття та ознаки права.

Право є особливою системою норм, яка виникає на певному етапі розвитку суспільства. Право, як і держава виникають для забезпечення управління суспільством. Вони нерозривно пов’язані.

В юридичній літературі відсутнє єдине розуміння та визначення поняття права. Воно буде відрізнятись в залежності від того, який зміст, філософське розуміння, призначення буде вкладено в це поняття (про різні підходи до розуміння права, його суть та цінність див. Матеріал для поглибленого вивчення).

З точки зору формального, теоретичного його розуміння право – це система загальнообов’язкових, формально визначених норм (правил поведінки загального характеру), які встановлюються і забезпечуються державою з метою регулювання суспільних відносин, відображають волю певної частини суспільства та прийняті в даному суспільстві засади соціально-економічного, політичного, духовного життя.

1. Нормативність права полягає в тому, що воно відображене в загальних правилах поведінки – нормах, що можуть бути представлені у вигляді дозволів, зобов’язань чи заборон.

2. Встановлені норми права є загальнообов’язковими. Всі члени суспільства повинні виконувати вимоги, що містяться в нормах права, Ця вимога поширюється на пересічних громадян, службових осіб, державу в цілому.

3. Право завжди є системою норм, тобто норми впорядковані, пов’язані між собою. Тільки системне, несуперечливе право може ефективно регулювати відносини в суспільстві. Неузгодженість норм права між собою веде до порушення нормального функціонування суспільства.

4. Формальна визначеність права означає чіткість, однозначність правових формулювань, які фіксуються в певних формах, як правило, письмового характеру – законах, указах, статутах.

5. Вольовий характер права вказує на те, що воно завжди відображає волю держави, яка в свою чергу виражає волю певної групи, більшості чи всього суспільства.

6. Право встановлюється, забезпечується і охороняється державою. Цим воно відрізняється від всіх інших, існуючих в суспільстві, норм.

2. Норма права та галузь права як елементи системи права.

Одною з ознак права є системність. Всі норми пов’язані між собою. Цей зв'язок проявляється по-різному: одна норма може виступати засобом охорони інших (наприклад, норми кримінального та адміністративного права, які встановлюють відповідальність за злочини/проступки проти власності (крадіжку, грабіж) забезпечують охорону норм конституційного та цивільного права, які закріплюють право та недоторканість власності); одна норма підпорядкована іншій (наприклад, норми, що регулюють діяльність політичних партій, підпорядковані загальним нормам-принципам, закріплених в Конституції); одна норма виступає засобом деталізації, конкретизації іншої і т.п.

Відповідно, в теорії права розрізняють таке поняття як система права, що характеризує єдність та узгодженість всіх норм права певної держави. Система права має свою структуру і складається з відповідних елементів.

Основний, найбільший елемент системи права – галузь права – сукупність однорідних правових норм, які регулюють певну сферу суспільних відносин.

Одним з критеріїв, за яким розмежовують галузі, є предмет правового регулювання, який вказує на те, які відносини регулює дана галузь права (що вона регулює?).

Провідна галузь права – конституційне право. Воно закріплює основи суспільного державного ладу, форму держави, права і обов’язки людини, організацію державних органів, територіальний устрій.

Цивільне право – галузь права, яка регулює майнові та особисті немайнові відносини (власність, договірні відносини, відшкодування шкоди тощо).

Адміністративне право – регулює управлінські відносини, пов’язані з організацією та діяльністю органів державної виконавчої влади (повноваження, взаємодія, діяльність Кабінету Міністрів, міністерств, місцевих державних адміністрацій), а також визначає діяння, які є адміністративними правопорушеннями, та встановлює стягнення, які застосовуються за них.

Кримінальне право – визначає діяння, які визнаються злочинами, і міри покарання, що належить застосувати до осіб, які їх вчинили.

Ці галузі права є базовими, профілюючими.

Фінансове право – регулює відносини, які складаються в процесі фінансової діяльності державних органів, прийняття та виконання державного бюджету, податкову систему держави тощо.

Трудове право – регулює відносини, що виникають в процесі реалізації особою свого права на працю, пов’язані з укладенням та розірванням трудового договору, режимом роботи і відпочинку, оплатою праці тощо.

Сімейне право – врегульовує шлюбно-сімейні відносини, пов’язані з укладенням, розірванням шлюбу, відносини між подружжям, батьками і дітьми, з приводу усиновлення тощо.

Екологічне право – регулює відносини, які складаються в процесі раціонального використання та охорони навколишнього природного середовища, природних об’єктів.

Наведений перелік не є вичерпний. Система права кожної держави, які і суспільні відносини, які право регулює, постійно змінюється, розвивається, що зумовлює виникнення нових сфер правового регулювання, а відповідно, і нових галузей права.

Перераховані галузі називають матеріальними. Вони закріплюють права та обов’язки суб’єктів. Інша група – процесуальні галузі, які закріплюють порядок, процедури реалізації прав і обов’язків. Основними з них є:

цивільно-процесуальне право – регулює порядок розгляду цивільних справ та виконання судових рішень;

кримінально-процесуальне право – врегульовує відносини, що складаються в процесі провадження у кримінальних справах, порядок їх розслідування, судового розгляду;

адміністративно-процесуальне, конституційно-процесуальне, господар-сько-процесуальне.

Галузі права поділяються на інститути права і складаються з норм права, які є найменшими, первинними елементами системи права, «цеглинками», з яких складаються галузі і інститути права. Норма права є обов’язковим правилом поведінки загального характеру, яке встановила держава. Не може існувати норма права, яка не входила б до певної галузі права. З приналежністю їх до відповідних галузей права розрізняють норми конституційного, кримінального, цивільного, сімейного, трудового, адміністративно-процесуального та інших галузей права.

3. Правові відносини.

В суспільстві між людьми в процесі їх взаємодії, спілкування між собою складаються різного роду відносини. Це відносини дружби, відносини в сім¢ї між батьками і дітьми, відносини між учнями і вчителями, відносини між продавцем і покупцем в магазині. Значна частина цих відносин регулюється правом і, відповідно, називається правовими відносинами. Правові відносини – це врегульовані нормами права суспільні відносини, учасники яких мають суб’єктивні права та юридичні обов’язки.

Не всі суспільні відносини можуть набувати форму правових. Правовими стають лише ті відносини, які мають велике соціальне значення та можуть піддаватися зовнішньому контролю. Не можна врегулювати правом відносини дружби, любові, поваги тощо.

Правовідносини відображають правовий зв'язок між сторонами, які вступають в них свідомо, для досягнення поставлених цілей.

Структура правовідносин включає три елементи.

Для того, щоб правовідносини виникли чи припинили своє існування потрібна не лише зацікавленість в цьому суб’єктів, а й певні життєві обставини, які називають юридичними фактами. Для того, щоб виникли правовідносини з приводу призначення пенсії, особа має досягти певного віку та мати певний стаж роботи, щоб вести мову про відносини подружжя та їх взаємні права і обов’язки, вони повинні укласти шлюб, для отримання виплат від держави за збитки, завдані стихійним лихом, має бути підтверджений факт стихійного лиха і понесених втрат.

Матеріали для поглибленого вивчення

Право, як і держава, належить до числа не тільки найбільш важливих, але й найбільш складних суспільних явищ. Намагаючись зрозуміти, що таке право і яка його роль в житті суспільства, ще римські юристи звертали увагу на те, що воно не вичерпується тільки одним розумінням.

Впродовж розвитку суспільства і держави в людей змінювались уявлення про право. З’явилась численна кількість ідей, теорій, концепцій розуміння права.

Зокрема, відоме ще з права Древнього Риму розуміння природного права. Прихильники цієї теорії вважають, що справжнім правом є те, що випливає з самої природи людини, бога, та відображає ідеї розуму, моральності, справедливості. Цицерон писав: «Закони держави, що суперечить природному праву, не може розглядатися як закон», Ця теорія лягла в основу положення про права людини, їх невід’ємність, невідчужуваність та непорушність, визнання людини найвищою соціальною цінністю, незалежно від того, чи закріплено це в законодавстві конкретної держави.

Протилежне їй розуміння права висловлюється прихильниками теорії позитивізму. Під правом вони розуміють виключно продукт держави, її офіційний наказ. Тільки право, створене державою, є істинним і зводиться виключно до законів та інших нормативних актів, виданих державою.

Вживаючи термін «право» слід також мати на увазі, що він має два прояви:

- в об’єктивному розумінні – як система норм, створена державою, яка встановлена і діє незалежно від волі суб’єктів (таке розуміння ми вкладаємо в це поняття, коли говоримо «система права», «конституційне право», «сімейне право»);

- в суб’єктивному розумінні – як закріплена нормою права можливість суб’єкта задовольняти свої інтереси («право на життя», «право на освіту», «право на власність»).

Основна суть права, яка залишається незмінною в будь-які історичні періоди та в будь-якій державі – виступати регулятором суспільних відносин. Право врегульовує, впорядковує відносини людей. З іншої сторони, в сучасному цивілізованому суспільстві, демократичній державі право є мірою свободи і справедливості, тобто воно визначає для людини простір її поведінки, обмежуючи його певними рамками, водночас, захищаючи від свавілля.

Контрольні питання

1. Дайте визначення поняття «право».

2. Якими ознаками характеризується право?

3. Поясніть, як ви розумієте, що право носить вольовий характер.

4. Що означає системний характер права?

5. Які елементи входять в систему права? Як вони співвідносяться між собою?

6. Що таке галузь права? Назвіть кілька галузей права України.

7. Що регулює цивільне право? Назвіть приклади відносин, які регулюються цивільним правом.

8. Яке місце норм права в системі права?

9. Що таке правові відносини?

10. Які елементи входять в структуру правовідносин?

11. Чому не всі суспільні відносини можуть регулюватись правом? Поясніть свої міркування.

12. Яке значення юридичних фактів в системі правовідносин?

Практичні завдання

1. Заповніть таблицю і визначте до якої галузі належать наведені норми права.

Норма права	Галузь права
Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка
Використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів
Повноваження міністерств, інших центральних органів виконавчої влади поширюються на всю територію держави
Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини
Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами

2. Вкажіть приклади конкретних правовідносин, в які ви вступали останнім часом. Проаналізуйте їх з точки зору структури (хто виступав суб’єктами, з приводу чого вони виникали (об’єкт), які права і обов’язки сторони набули).

До змісту

На головну