Що таке закон. Як приймаються закони. Підзаконні акти та їх значення для життя громади. Як і де знайти правовий документ

Виклад теоретичного матеріалу

1. Закон в системі нормативно-правових актів.

Більшість сучасних держав для закріплення своїх владних приписів, врегулювання відносин в суспільстві використовують письмову форму документів, в яких з дотриманням відповідних правил записують обов’язкові для виконання правові норми. Такі юридичні документи називаються нормативно-правовими актами.

Нормативно-правовий акт – це письмовий документ компетентного органу держави, в якому закріплюються правові норми.

Нормативно-правові акти характеризуються рядом ознак, серед яких – дві основні:

- вони носять офіційний характер. Це означає, що видавати нормативно-правовий акт може тільки державний орган: Верховна Рада, України, Кабінет Міністрів України, міністерство (оскільки він діє від імені держави, яка в свою чергу забезпечує здійснення влади і управління в суспільстві), причому не будь-який державний орган, а тільки визначене їх коло (як було сказано у визначені – компетентний орган). Наприклад, суд чи прокуратура є державними органами, але нормативно-правових актів вони не видають. Їх правові акти носять інший індивідуальний характер;

- вони мають певну юридичну силу, яка залежить від статусу, місця в системі органів держави того органу, що їх прийняв, і вказує на співвідношення нормативно-правових актів між собою. Тобто, коли юрист бачить перед собою список нормативно-правових актів, прийнятих різними державними органами, то він відразу ж орієнтується в їх значущості (так, розпорядження голови обласної держадміністрації знаходиться на найнижчій сходинці в ієрархії нормативно-правових актів).

Саме за юридичною силою всі нормативно-правові акти прийнято поділяти на дві групи:

2. Поняття, ознаки та види законів.

Серед нормативно-правових актів провідне місце займають закони.

Закон – це нормативно-правовий акт вищого представницького органу держави чи самого народу, який регулює найважливіші (первинні) суспільні відносини, має вищу юридичну силу і приймається в спеціальному порядку.

Це визначення містить всі основні характеристики (ознаки) закону:

Найчастіше за значенням в системі законів виділяють:

- Конституцію, як основний закон держави, який має найвищу юридичну силу;

- конституційні закони, що передбачають внесення змін до Конституції або на які безпосередньо вказує Конституція, наприклад, це може бути Закон «Про громадянство», «Про Конституційний Суд України», «Про Кабінет Міністрів України» (стосовно останніх, то в нас не визначені якійсь особливі вимоги до їх прийняття, змісту тощо і вони приймаються за процедурою, єдиною для всіх законів);

- звичайні або поточні, тобто всі інші закони, які регулюють різні сфери суспільних відносин

Серед звичайних законів можна виокремлювати кодифіковані закони, тобто ті, які мають форму Кодексу (Сімейний кодекс України, Кримінальний кодекс України, Податковий кодекс України). Вони мають складну структуру, велику кількість статей, детально регулюють певну сферу відносин, як правило охоплюють одну галузь права.

3. Процес прийняття законів.

Одною з характеристик законів, як було сказано вище, є спеціальний порядок їх прийняття.

Порядок прийняття законів називають законодавчий процес.

Законодавчий процес включає ряд етапів – стадій законодавчого процесу.

4. Підзаконні нормативно-правові акти.

Як було сказано, закон виступає основою для прийняття інших нормативно-правових актів. Законами не завжди можливо детально врегулювати всі існуючі відносини в суспільстві, визначити процедуру, порядок здійснення прав і обов’язків. Закони зазначають основні, принципові положення, які конкретизуються в підзаконних нормативно-правових актах.

Підзаконний нормативно-правовий акт – це нормативно-правовий акт компетентних державних органів, який приймається на підставі закону, відповідно до закону і для його виконання.

Незважаючи на те, що в демократичній правовій державі основне місце в правовому регулюванні займають закони, підзаконні акти теж мають важливе значення, відіграючи допоміжну, деталізуючи роль. Підзаконність таких актів не означає їх меншу обов’язковість. Вони так само є обов’язкові для виконання, але вони не мають такої всезагальності, верховенства, яка властива законам.

До підзаконних нормативно-правових актів України, зокрема, належать:

- постанови Верховної Ради України,

- укази Президента України;

- постанови Кабінету Міністрів України;

- накази міністерств та інших центральних органів виконавчої влади;

- розпорядження голів обласних та районних державних адміністрацій;

- рішення обласних, міських, сільських, селищних рад

- та ін.

При цьому юридичне значення підзаконних актів залежить від статусу органу, який їх прийняв і акт нижчої державної інстанції повинен знаходитись не лише «під» законом, а й «під»нормативним актом вищих державних органів. Наприклад, наказ Міністерства освіти і науки повинен відповідати не лише законам, а й актам Президента і Кабінету Міністрів, які врегульовують відповідну сферу.

В Конституції та законах чітко зазначається якої форми (виду) підзаконний акт має право приймати відповідний орган (тобто, Президент не може назвати свій акт постанова, бо Конституція закріплює за ним право приймати акти у формі указів та розпоряджень, голова обласної адміністрації приймає розпорядження, обласна рада – рішення).

5. Офіційне опублікування нормативно-правових актів.

Щоб знати, які ми маємо права і обов’язки, які вимоги до нас пред’являє держава, їх треба детально прочитати, розтлумачити, зрозуміти. А це передбачає необхідність опублікувати текст прийнятого, наприклад, Верховною Радою Закону. Важливо також те, щоб текст опублікованого акту дійсно відповідав тому, який підписаний Президентом.

Відповідно, існує поняття «офіційне оприлюднення» законів України та інших нормативно-правових актів. Офіційним оприлюдненням вважається їх опублікування у визначених офіційних друкованих виданнях.

Такими виданнями, наприклад, для актів Верховної Ради України, Президента України та Кабінету міністрів України, є:

- «Офіційний вісник України»,

- газета «Урядовий кур’єр».

а щодо актів Верховної Ради України, то ще і газета «Голос України», «Відомості Верховної Ради України».

Громадяни, державні органи, підприємства під час здійснення своїх прав і обов'язків повинні користуватись і застосовувати нормативно-правові акти, опубліковані в офіційних друкованих виданнях. Акти, опубліковані в інших друкованих виданнях носять інформативний характер, їх редакції не несуть відповідальність за справжність, офіційність текстів, в них можуть вкрастися помилки, тому юристи в професійній діяльності користуються лише офіційними джерелами. Іноді закони, а особливо, кодекси публікуються окремими виданнями. Таке опублікування теж може мати офіційний та неофіційний характер. Про офіційність його, як правило, вказується на титулці: «офіційне видання», «офіційний текст».

Матеріали для поглибленого вивчення

Основне завдання і призначення права і нормативно-правових актів полягає в здатності впливати на поведінку людини, регулювати суспільні відносини. Відповідно нормативно-правові акти характеризуються наявністю меж своєї дії, які представлені трьома “вимірами”:

1) часом, тобто обмеженим періодом дії, що визначається чітко встановленими датами і строками;

2) простором, тобто певною територією, на яку поширюється його дія;

3) колом осіб які підпадають під дію цього нормативно-правового акту і щодо яких він визначає права і обов’язки.

Встановлення меж дії нормативно-правових актів є необхідним для правильної реалізації правових норм. Адже для того, щоб правильно застосувати правову норму, потрібно точно визначити кого вона стосується, на яку територію поширюються її вимоги і з якого по який період вона є чинною

В свою чергу дія нормативно-правових актів в часі визначається трьома положеннями:

- початком дії;

- закінченням дії;

- напрямком дії.

Саме з напрямом дії нормативно-правового акту пов’язана проблема зворотної дії акту, тобто можливості застосувати прийнятий нормативно-правовий акт і поширити його на відносини, які виникли та існували до його прийняття.

Загальним є правило: закон зворотної сили не має. Це правило надає визначеності і стабільності суспільним відносинам. Громадяни у своїх вчинках орієнтуються на чинні закони. Нові закони не повинні поширюватися на старі життєві ситуації: це викликало б хаос у суспільстві. На законодавчому рівні принцип «закон зворотної дії в часі не має» закріплений у ст. 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. Кримінальний кодекс України підтверджує це положення. Виняток про зворотну силу більш м’якшого у встановлені відповідальності закону має гуманістичну спрямованість.

Нормативні матеріали до теми

Конституція України

Стаття 8

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Стаття 57.

Кожному гарантується право знати свої права і обов'язки.

Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом.

Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.

Стаття 58.

Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Стаття 94.

Закон підписує Голова Верховної Ради України і невідкладно направляє його Президентові України.

Президент України протягом п'ятнадцяти днів після отримання закону підписує його, беручи до виконання, та офіційно оприлюднює його або повертає закон зі своїми вмотивованими і сформульованими пропозиціями до Верховної Ради України для повторного розгляду.

У разі якщо Президент України протягом встановленого строку не повернув закон для повторного розгляду, закон вважається схваленим Президентом України і має бути підписаний та офіційно оприлюднений.

Якщо під час повторного розгляду закон буде знову прийнятий Верховною Радою України не менш як двома третинами від її конституційного складу, Президент України зобов'язаний його підписати та офіційно оприлюднити протягом десяти днів.

Закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.

Контрольні питання

1. Що таке закон?

2. Якими ознаками характеризуються закони?

3. Яка основна особливість закону, яка відрізняє його від інших нормативно-правових актів?

4. Хто в Україні наділений повноваженнями приймати закони?

5. Яке місце займає Конституція в системі нормативно-правових актів?

6. Назвіть приклади діючих в Україні кодексів.

7. Що таке законодавчий процес? Перерахуйте стадії законодавчого процесу.

8. Що таке законодавча ініціатива? Перерахуйте суб’єктів законодавчої ініціативи в Україні?

9. Який порядок підписання і затвердження закону передбачений Конституцією України?

10. Що таке підзаконний нормативно-правовий акт?

11. Назвіть приклади підзаконних нормативно-правових актів України.

12. Яке значення і роль підзаконних актів у правовому регулюванні?

13. Що таке офіційне оприлюднення нормативно-правових актів?

14. Які видання в Україні є офіційними джерелами опублікування законів?

15. Яке значення має офіційне оприлюднення законів?

Практичні завдання

1. Поміркуйте, чому ст. 94 Конституції закріплює заборону застосовувати закон, який не був опублікований: «Закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.»?

2. Проаналізуйте з точки зору законності розпорядження Кабінету Міністрів, яким, виходячи з складної економічної та фінансової ситуації збільшено на 2% податок на доходи громадян з перерахунком податку на доходи, отримані в минулому році.

3. Вкажіть відповідність підзаконного нормативно-правового акту закону, на виконання якого він був прийнятий:

1. Закон України «Про вищу освіту»

2. Закон України « Про відходи»

3. Закон України «Про природно-заповідний фонд України»

4. Закон України «Про охорону культурної спадщини»

5. Закон України «Про відпустки»

А. наказ Мін природи України «Про затвердження Положення про Проект організації території біосферного заповідника та охорони його природних комплексів»

Б. наказ МОЗ та Мінпраці України «Про затвердження Показників та критеріїв умов праці, за якими надаватимуться щорічні додаткові відпустки працівникам, зайнятим на роботах, пов'язаних з негативним впливом на здоров'я шкідливих виробничих факторів»

В. наказ МОН України «Про затвердження Типового положення про юридичну клініку вищого навчального закладу України»

Г. постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення реєстру об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів»

Д. постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку укладення охоронних договорів на пам'ятки культурної спадщини»

До змісту

На головну