Яка поведінка є правомірною. Що таке правопорушення та юридична відповідальність. Коли і як особа відповідає за правопорушення

Виклад теоретичного матеріалу

1. Правомірна поведінка.

Поведінка людей дуже різноманітна. Вона має різні форми виразу, мотиви, наслідки. З точки зору права поведінка людини може бути оцінена по-різному. Одні відносини, як говорилося вище, взагалі не оцінюються, не кваліфікуються правом, бо вони не можуть бути предметом його регулювання (дружба, кохання). Інші ж дії людини врегульовані правом і, відповідно, поведінка, врегульована правовими нормами, яка тягне за собою певні юридичні наслідки, отримала назву «правова поведінка».

Правова поведінка може бути правомірною і неправомірною.

Правомірна поведінка – це суспільно корисна, суспільно необхідна і бажана поведінка, яка відповідає правовим нормам.

Основними ознаками такої поведінки є наступні:

1) вона відповідає нормам права;

2) така поведінка бажана або необхідна для суспільства, а також вона є позитивною для конкретної людини, оскільки шляхом правомірної поведінки особа реалізує та захищає свої права і інтереси;

3) вона має свою внутрішню, суб’єктивну сторону (мотиви, цілі, внутрішнє переконання), яка свідчить про рівень правової культури особи, її ставлення до правових приписів, ступінь відповідальності;

4) правомірна поведінка гарантується і охороняється державою.

Найтиповіша класифікація правомірної поведінки здійснюється саме за особливостями суб’єктивної сторони, ставленням особи до своєї поведінки. Зокрема, розрізняють:

-                соціально активну поведінку, яка полягає в цілеспрямованій правомірній діяльності особи, яка усвідомлює та переконана в необхідності виконання правових норм;

-                звичайну (звичну) правомірну поведінку яка увійшла в звичку і виконується без особливого аналізу, свідомого переконання («бо так прийнято»)

-                пасивну (конформістську) поведінку, яка здійснюється за принципом «робити так, як інші», при цьому, якщо особа потрапляє в середовище злочинців, то вона легко може перейти до вчинення правопорушень за зразком тих, хто її оточує;

-                маргінальну правомірну поведінку, яка знаходиться на межі між правомірною та неправомірною і здійснюється через страх перед притягненням до відповідальності.

2. Поняття та ознаки правопорушення.

Проявом неправомірної поведінки є правопорушення. Це поведінка, яка суперечить правовим нормам, інтересам суспільства, заподіює шкоду іншим.

Правопорушення – це протиправне, винне суспільно небезпечне або шкідливе діяння (дія або бездіяльність) деліктоздатної особи, яке тягне за собою юридичну відповідальність.

Правопорушення характеризується такими ознаками:

1.               Будь-яке правопорушення завжди відображається в поведінці особи (дії або бездіяльності, наприклад, не надання допомоги лікарем хворому). Не можуть вважатися правопорушенням думки, почуття, наміри, якщо вони не втілилися в якихось діях.

2.               Протиправність – важлива ознака правопорушення, яка вказує на те, що воно вчинюється всупереч нормам права. Наприклад, невиконання обов’язку сплати податку, недотримання заборони перевищувати швидкість тощо.

3.               Правопорушення завжди заподіює шкоду. Суспільна небезпечність (чи шкідливість) – основна ознака, яка відрізняє правопорушення від правомірної поведінки.

4.               Правопорушення має свідомо-вольовий характер. Поведінка суб’єкта здійснюється ним усвідомлено, перебуває під контролем волі і свідомості. Відповідно, правопорушенням є дії так званих деліктоздатних суб’єктів, які можуть усвідомлювати свої дії, віддають собі звіт про них, розуміють, що роблять. Не вважаються деліктоздатними психічно хворі, діти, які не досягли певного віку ( для різних видів відповідальності – він різний).

5.               Правопорушенням визнається лише винне діяння, яке скоюється вмисно або з необережності.

3. Види правопорушення.

В теорії права проводять різні класифікації правопорушень. Однак, найбільш універсальним є поділ правопорушень в залежності від ступеня суспільної небезпеки і шкідливості.

 

Злочини відрізняються від кримінальних проступків підвищеним ступенем суспільної небезпеки. Це найбільш небезпечний вид правопорушень. Ними є така суспільно-небезпечна поведінка, яка передбачена кримінальним законодавством (Кримінальним кодексом України) і тягне за собою застосування кримінальних покарань. Зокрема, злочинами є вбивство, грабіж, торгівля людьми, бандитизм та інші. Однак на даний момент у Кримінальному кодексі України не визначено поділу кримінальних правопорушень на злочин та проступки, така класифікація існує тільки у кримінальному процесуальному законодавстві.

Також проступками іменуються всі інші правопорушення. Вони суспільно шкідливі, але не мають такої суспільної небезпеки як злочини.

Адміністративні проступки заподіюють шкоду, порушують встановлений порядок управління, громадський та державний порядок. Вони закріплені в Кодексі України про адміністративні правопорушення. Більшість порушень правил дорожнього руху, в результаті яких нема потерпілих, належить до адміністративних правопорушень. До адміністративних належать порушення пожежних, санітарних, інших правил (якщо вони не привели до значної шкоди).  Найбільш поширеним адміністративним стягненням, яке застосовується за вчинення адміністративних правопорушень є штраф.

Конституційні правопорушення – порушують порядок організації і діяльності органів держави і органів місцевого самоврядування (наприклад, порушення процедури голосування при прийнятті нормативно-правових актів).

Цивільно-правові проступки знаходять свій вираз в заподіянні майнової шкоди (пошкодження огорожі; загибель урожаю через шкідливі викиди сусіднього підприємства), невиконанні зобов’язань, передбачених договором (не поставка в строк, передбачений договором, товару в магазин; не оплата виконаної відповідно до договору роботи). 

Дисциплінарні проступки проявляються в порушенні працівниками правил трудового розпорядку, трудової дисципліни (запізнення на роботу; невиконання наказів директора).

4. Юридична відповідальність.

Вчинення правопорушень, які заподіюють шкоду суспільству, інтересам людей,  не може залишатися без реакції держави. Такою реакцією, яка передбачає застосування до особи, яка вчинила правопорушення певних примусових заходів впливу, виступає юридична відповідальність.

Юридична відповідальність – визначені законом та застосовані органами держави несприятливі наслідки особистого та майнового характеру для особи, яка вчинила правопорушення.

Підставою застосування юридичної відповідальності є вчинення правопорушення. Її змістом є застосування заходів державного примусу, види яких передбачені санкціями відповідних статей законів. Юридичну відповідальність можуть застосовувати тільки компетентні органи в суворій відповідності з нормами закону, в порядку, встановленому законом.

Виділяють ряд видів юридичної відповідальності, які визначаються за галуззю права, яка їх регулює.

 

вид відповідальності

Підстави, порядок застосування

заходи відповідальності

конституційна

застосовується за порушення норм Конституції;

суб’єктами можуть бути службові особи, органи держави, громадяни

відставка посадових осіб чи всього державного органу;

позбавлення громадянства;

визнання неконституційними актів законодавства

кримінальна

наступає за вчинення злочинів, вичерпний перелік яких закріплений Кримінальним кодексом України;

право притягати до кримінальної відповідальності має тільки суд

покарання, перелік яких закріплений Кримінальним кодексом України:

довічне позбавлення волі,

позбавлення волі на певний строк,

арешт,

виправні роботи,

штраф

та ін.

адміністративна

накладається за адміністративні правопорушення;

право її застосування має широке коло суб’єктів (інспектори різних контрольних органів, суд, виконавчі комітети рад)

заходами відповідальності є адміністративні стягнення, серед яких: штраф, позбавлення спеціальних прав (права водіння автомобіля), конфіскація знарядь правопорушення, адміністративний арешт та ін.

цивільно-правова

настає у випадку вчинення цивільно-правових проступків;

носить, як правило, майновий характер;

має дві форми – договірну (за порушення договору) та позадоговірну (в результаті спричинення збитків при відсутності між сторонами договірних відносин)

заходами відповідальності є відшкодування заподіяної шкоди, сплати штрафу, пені, неустойки тощо

дисциплінарна

застосовується за порушення трудової дисципліни до працівників;

накладається адміністрацією підприємства, установи, організації

заходами є дисциплінарні стягнення, а саме: догана або звільнення з роботи

матеріальна

застосовується за шкоду, заподіяну працівником своєму підприємству;

притягує до відповідальності адміністрація підприємства

полягає у відшкодуванні заподіяних збитків

 

Разом з тим, закон передбачає ситуації, коли вчинення за всіма ознаками правопорушення, чи навіть злочину, не передбачає застосування юридичної відповідальності.

Конституція України закріпила: «Кожен має право захищати своє життя і  здоров'я інших людей від протиправних посягань». На цьому базується поняття «необхідної оборони». Коли на вас, ваших близьких, інших людей вчиняють протиправний напад, ви маєте право захищатись, при цьому завдати нападнику шкоди, і ваші дії, якщо вони були співрозмірними небезпеці, не будуть вважатися правопорушення (злочином) і ви не будете притягуватись до юридичної відповідальності. Не підлягає відповідальності людина, яка заподіяла шкоду злочинцеві при його затриманні. Також від відповідальності звільняється особа, яка заподіяла шкоду, з метою не допустити настання ще більшої шкоди, так звана крайня необхідність (водій, щоб не допустити наїзду на людину, яка вибігла на дорогу, скерував автомобіль в бік та пошкодив огорожу). 

Матеріали для поглибленого вивчення

Ознаки правопорушення в юридичній науці розглядаються системно та охоплюють поняттям «склад правопорушення». Склад правопорушення – це система ознак правопорушення, необхідних та достатніх для притягнення до юридичної відповідальності. Тобто, для того, щоб застосувати до особи, яка вчинила певне діяння, заходи юридичної відповідальності, це діяння аналізують та встановлюють відповідність між ним та закріпленими в законі ознаками складу правопорушення. Відсутність хоча б одної з ознак елементів складу правопорушення не дозволяє розглядати вчинене як правопорушення.

В склад правопорушення входять 4 елементи:

- об’єкт правопорушення,

- об’єктивна сторона правопорушення,

- суб’єкт правопорушення,

- суб’єктивна сторона правопорушення.

Об’єкт правопорушення – це суспільні відносини, на які посягає дане правопорушення (наприклад, об’єктом крадіжки є відносини приватної власності особи). Від об’єкта відрізняється предмет, тобто конкретна річ (автомобіль, який вкрали).

Об’єктивна сторона правопорушення – це його зовнішній прояв, який включає саме протиправне діяння (постріл з пістолета в людину), його суспільно небезпечні наслідки (смерть цієї людини) та причинний зв'язок між діянням і наслідками (смерть настала в результаті пострілу, а не дії інших факторів).

Суб’єкт правопорушення – особи, які відповідно до законодавства здатні нести юридичну відповідальність за скоєні правопорушення. Для різних видів відповідальності характеристики суб’єкта – різні. Наприклад, суб’єктами кримінальної відповідальності є лише фізичні особи (люди), а цивільної – фізичні і юридичні (підприємства, організації), які, наприклад, не виконали умови укладеного між собою договору. Для фізичних осіб необхідним також є досягнення відповідного віку, певний психічний стан здоров’я інші вимоги, встановлені конкретними законами про відповідальність.

Суб’єктивна сторона – певне психологічне ставлення суб’єкта до вчиненого ним протиправного діяння і його наслідків. Суб’єктивна сторона виражається поняттям вини, яка в свою чергу може проявлятись у формі умислу (особа усвідомлює протиправність своєї поведінки і бажає настання шкідливих наслідків) або необережності (коли, наприклад, особа легковажно розраховує, що нічого не станеться від її протиправних дій).

Контрольні питання

1.   В чому суть правової поведінки? В яких різновидах вона може проявлятися?

2.   Дайте визначення та охарактеризуйте ознаки правомірної поведінки.

3.   Які є види правомірної поведінки? Чим вони відрізняються один від одного?

4.   Що таке правопорушення? Чим воно відрізняється від правомірної поведінки?

5.   Якими ознаками характеризується правопорушення?

6.   На які різновиди діляться правопорушення?

7.   Чим характеризуються злочини, на відміну від інших правопорушень?

8.   В яких діяннях можуть виражатися цивільно-правові проступки?

9.   Що таке юридична відповідальність? Що виступає підставою для її застосування?

10.                      Перерахуйте види юридичної відповідальності.

11.                      Охарактеризуйте підстави застосування різних видів юридичної відповідальності.

12.                      Охарактеризуйте випадки, коли дії особи не визнаються правопорушеннями і вона не несе за них юридичної відповідальності.

Практичні завдання

1.   Проілюструйте різновиди правомірної поведінки конкретними прикладами з життя.

 

2.   Заповніть таблицю.

Правопорушення

Вид юридичної відповідальності

Бухгалтер не виконала письмовий наказ директора про терміни подачі звіту.

 

Граючись в дворі, діти розбили вікно в квартирі на першому поверсі.

 

Погрожуючи пістолетом, чоловік забрав у перехожого годинник і гроші.

 

Водій проїхав перехрестя на червоне світло світлофора.

 

3.                     Які з названих діянь є правопорушеннями і чому:

а. в класі учні оголосили бойкот одному з однокласників, який не виконав свою обіцянку;

б. депутат Верховної Ради України без поважної причини три дні не був присутній на пленарному засіданні Верховної Ради;

в. продавець в магазині нагрубила покупцю;

г. депутат міської ради – представник одної з політичних партій не погодився з думкою однопартійців та проголосував проти рішення, яке вони пропонували;

д. пішохід перейшов дорогу не по пішохідному переході;

е. через затримку автобуса працівниця на 10 хвилин запізнилася на роботу.

4.                     В чому, на вашу думку, полягають причини вчинення правопорушень в сучасний час?

 

До змісту

На головну