Як захистити особисті немайнові та майнові права. 
Цивільно-правова відповідальність малолітніх та неповнолітніх осіб.

Виклад теоретичного матеріалу

 
1. Поняття особистих немайнових та майнових прав.
Особисті немайнові права людини забезпечують її природне існування і соціальне буття, 
а відносини, які виникають у сфері їх реалізації, складають предмет цивільно-правового регулювання. 
Особисті немайнові права не мають економічного (або майнового) змісту і утворюються у духовній сфері життя суспільства. 
Вони є невідчужуваними від особи та тісно пов’язані із нею. Невідчужуваність особистих немайнових 
прав означає те, що особа, якій вони належать не може від них відмовитися. Перелік особистих немайнових 
прав міститься у Книзі другій Цивільного кодексу України. Цей перелік не є вичерпним. До особистих 
немайнових прав належать: право на життя; право на охорону здоров’я; право на медичну допомогу; право 
на інформацію про стан свого здоров’я; право на свободу; право на особисту недоторканість; право на сім’ю; 
право на ім’я; право на повагу до честі і гідності; право на повагу до ділової репутації та 
інші. Зміст особистого немайнового права становить можливість фізичної особи вільно, на власний розсуд 
визначати свою поведінку у сфері свого приватного життя.
Майнові права це юридично закріплені можливості особи 
з приводу створення, володіння, користування, розпорядження чи переміщення матеріальних благ. Наприклад, 
до майнових прав належить право власності.
 
2. Захист особистих немайнових та майнових 
прав.
Кожна особа має право на захист свого 
майнового чи немайнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. 
Порушення цивільних прав може проявлятися, зокрема у: поширенні про особу недостовірної інформації; розкритті таємниці про стан 
здоров’я особи; підданні фізичної особи катуванню, нелюдському поводженню тощо; 
протиправному позбавленні права власності чи його обмеженні; безпідставному заволодінні особою майном іншої 
особи-власника та інші випадки порушення.
Невизнання цивільного права полягає у заперечені наявності у особи певного права. Наприклад, невизнання права власності на річ, 
права користування річчю.
Оспорювання цивільного права має місце тоді, коли воно заперечується у тому чи іншому юрисдикційному органі, наприклад, у суді.
Кожна особа, майнове чи 
немайнове право якої порушене, не визнається чи оспорюється має право звернутися за його захистом до суду, 
органу державної влади чи захистити його власними силами (самостійно).
 
3. Цивільно-правова відповідальність.
Цивільно-правова відповідальність 
є одним із правових засобів, за допомогою яких здійснюється захист цивільних прав учасників цивільних 
відносин. Вона настає у разі порушення майнових чи немайнових цивільних прав особи. Наприклад, якщо річ 
однієї особи буде знищена іншою особою, тобто буде порушене право власності, то винна особа (правопорушник) 
буде зобов’язана відшкодувати власникові вартість знищеної речі. Відшкодування вартості знищеної речі у 
даному прикладі є заходом цивільно-правової відповідальності, яка полягає у покладенні на правопорушника 
додаткових обов’язків, які передбачають негативні для нього наслідки у вигляді зміни його майнового становища. 
Покладання на особу цивільно-правової відповідальності означає виникнення у неї обов'язку майнового характеру, 
якого не було до вчинення правопорушення.
Таким чином, цивільно-правова відповідальність – це застосування до правопорушника 
у випадку здійснення ним протиправних дій або бездіяльності передбачених договором чи законом заходів 
державного примусу у вигляді додаткових цивільно-правових обов'язків майнового характеру (санкцій).
Характерним для цивільно-правової відповідальності 
є те, що вона становить відповідальність одного учасника цивільних відносин перед іншим, тобто правопорушника 
(боржника) перед потерпілою особою (кредитором). Такий характер відповідальності обумовлений рівноправним 
(юридично рівним) становищем суб'єктів цивільних правовідносин, а також взаємністю їх прав та обов'язків.
Для того, щоб у випадку порушення майнових 
чи немайнових прав учасника цивільних відносин настала цивільно-правова відповідальність, потрібна наявність 
відповідних умов, які у своїй сукупності становлять склад цивільного правопорушення. 
Цивільне правопорушення – це протиправна 
дія або бездіяльність особи, що порушує норми актів цивільного законодавства або умови договору, і з якою 
договір або закон пов'язують виникнення цивільно-правової відповідальності.
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Поведінка особи визнається протиправною, якщо вона не відповідає вимогам права, вираженим в актах цивільного законодавства або договорі. 
Наприклад, якщо сторона договору купівлі-продажу порушує його умови щодо строків та розмірів оплати товару, 
то така поведінка є протиправною. Протиправними в цивільному праві можуть бути як дії (активна поведінка суб'єкта), 
так і бездіяльність (утримання особи від дії). Із правової точки зору, бездіяльність учасника цивільних 
правовідносин визнається протиправною лише у тих випадках, коли він утримується від вчинення конкретних дій, 
щодо яких у нього існував обов'язок вчинення. Зокрема, утримання боржника від виконання обов'язку, що виникає 
із договору, є протиправною бездіяльністю. Наприклад, невиконання покупцем обов’язку щодо оплати за товар.
Шкодою вважають різноманітні негативні наслідки правопорушення. Залежно від блага, яке порушується, шкода може бути 
завдана як особі (фізичній або юридичній) у вигляді зменшення працездатності, приниження честі, гідності, 
а також ділової репутації, так і власне майну фізичної або юридичної особи, що означає, наприклад, знищення 
чи пошкодження речі. 
Шкода може бути майновою та немайновою. Майнова шкода завжди має вартісну форму, виражається й досить 
точно обчислюється у грошах. Так, у разі завдання тілесних ушкоджень фізичній особі (ущемлення особистого 
немайнового блага) понесена нею шкода – втрачений заробіток, витрати на медичне лікування тощо, все одно 
як кінцевий результат є шкодою майновою, оскільки ці негативні наслідки для потерпілого можуть бути 
точно обчислені в грошовому вираженні. Майнову шкоду ще називають збитками. 
Моральна (немайнова) шкода не має вартісної форми і не може бути виражена у точному грошовому еквіваленті. Її компенсація 
грошима чи іншими матеріальними благами становить лише згладжування, зменшення негативних наслідків, 
спричинених потерпілому, оскільки вона не оцінюється на засадах вартісної еквівалентності. Моральна 
шкода може проявлятися, наприклад, у душевних стражданнях, переживаннях фізичної особи, які є наслідком 
порушення її немайнових прав.
Настання цивільно-правової 
відповідальності має місце, якщо між протиправним діянням особи і шкодою існує зв'язок, що дає змогу 
визначити їх як причину та наслідок. При цьому протиправне діяння може бути єдиною або головною причиною 
виникнення шкоди. Наприклад, якщо правопорушник своїми діями завдав тілесних ушкоджень потерпілому, 
в наслідок чого він змушений був пройти лікування, то між протиправними діями, які вчинив правопорушник 
і витратами на лікування існує прямий причинний зв'язок, оскільки такі дії були єдиною причиною 
виникнення такої шкоди.
Вина у цивільному праві – це невжиття особою 
всіх залежних від неї заходів для належного виконання зобов'язання або для запобігання заподіянню шкоди. 
Особа несе цивільно-правову відповідальність за завдану нею шкоду, якщо не доведе, що шкода завдана не 
з її вини. Особливістю цивільно-правової відповідальності є, передбачені Цивільним кодексом України 
випадки відповідальності без вини. Це означає, що особа буде нести цивільно-правову відповідальність 
за заподіяну шкоду, навіть якщо у цьому відсутня її вина. Наприклад, відповідальність за шкоду, завдану 
джерелом підвищеної небезпеки настає не залежно від вини володільця такого джерела.
 
4. Цивільно-правова відповідальність 
малолітніх та неповнолітніх осіб.
Відповідальність за шкоду, завдану 
малолітніми особами (діти у віці до 14 років) несуть їх батьки (усиновлювачів), опікуни, інші фізичні особи, які на правових підставах здійснюють 
їх виховання, а також у певних випадках навчальні заклади, заклади охорони здоров’я чи інші заклади 
або особи, що здійснюють нагляд над малолітнім.
Неповнолітні особи (у віці від 14 
до 18 років) самостійно несуть відповідальність за шкоду, заподіяну іншій особі або її майну. У випадку 
недостатності майна неповнолітнього додатково (субсидіарно) за заподіяну ним шкоду 
відповідають його батьки (усиновлювачів) або піклувальник. Зазначений обов’язок 
припиняється після досягнення  неповнолітньою особою, яка заподіяла шкоду, повноліття або коли вона до досягнення повноліття стане 
власником майна, достатнього для відшкодування шкоди.
 
Матеріали для поглибленого вивчення

Залежно від підстав виникнення цивільних прав та обов’язків, що порушені, розрізняють договірну та н.оговірну відповідальність.

Договірна відповідальність має місце при порушенні цивільного обов’язку, що виникає з укладеного сторонами договору. Порушення договірного зобов’язання може полягати у невиконанні або у неналежному виконанні стороною свого обов’язку. Наприклад, несплата за товар куплений у магазині.

Недоговірна відповідальність – це відповідальність за порушення цивільних прав та обов’язків, що виникають не з договору, 
а з інших підстав (юридичних фактів). Недоговірна відповідальність настає у разі порушення 
встановленого законом або іншим актом цивільного законодавства юридичного обов’язку. Наприклад, 
якщо лікар поширив відомості про стан здоров’я хворого всупереч покладеного на нього обов’язку 
зберігати лікарську таємницю.

При порушенні майнових чи немайнових прав суб’єкта цивільних правовідносин декількома правопорушниками (співборжниками) має місце часткова або солідарна відповідальність. Наприклад, якщо три товариша взяли у борг гроші у свого знайомого і не повернули його. При цьому вид відповідальності залежить від її розподілу між співборжниками.

За загальним правилом відповідальність співборжників перед кредитором є частковою (н.. 540 ЦК), тобто окрема відповідальність кожного з них у певній частині, визначеній договором або законом. При цьому припускається, що розмір відповідальності кожного є рівним, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов’язання або звичаїв ділового обороту. Наприклад, якщо три товариші взяли у борг 300 гривень і не повернули його, то кредитор буде вимагати повернення кожним із них по 100 гривень.

Солідарна відповідальність виникає лише у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов’язання.

Солідарна відповідальність ґрунтується на принципі «один за всіх», що означає її нероздільність між солідарними боржниками (н.. 543 ЦК). Цей вид відповідальності є більш сприятливим для кредитора, оскільки він може задовольнити свої вимоги відразу від одного боржника, наприклад, найбільш платоспроможного. Наприклад, якщо позичених 300 гривень кредитор буде мати право вимагати від одного із товаришів в повному обсязі. При цьому солідарні боржники залишаються зобов’язаними доти, доки їхній обов’язок не буде виконаний у повному обсязі, незважаючи навіть на те, що один із них виконав певну частину вимог кредитора.

У разі виникнення відповідальності у третіх осіб, які не є учасниками зобов’язання, має місце субсидіарна відповідальність. Субсидіарна відповідальність має додатковий стосовно відповідальності правопорушника характер. Отже, реалізація субсидіарної відповідальності здійснюється «почергово». При цьому вимоги мають бути висунуті насамперед до боржника і лише у разі неотримання від нього їх задоволення повністю або частково – до особи, яка несе додаткову (субсидіарну) відповідальність. Субсидіарною є відповідальність батьків (усиновлювачів) або піклувальника за шкоду, завдану неповнолітніми особами та ін.

Нормативні матеріали до теми

 
Цивільний кодекс України
Стаття 269. Поняття особистого немайнового права 
1. Особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом. 
2. Особисті немайнові права фізичної особи не мають економічного змісту. 
3. Особисті немайнові права тісно пов'язані з фізичною особою. Фізична особа не може 
відмовитися від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав. 
4. Особистими немайновими правами фізична особа володіє довічно. 
Стаття 33. Цивільна відповідальність неповнолітньої особи 
1. Неповнолітня особа особисто несе відповідальність за порушення договору, укладеного нею 
самостійно відповідно до закону. 
2. Неповнолітня особа особисто несе відповідальність за порушення договору, укладеного за згодою батьків 
(усиновлювачів), піклувальника. Якщо у неповнолітньої особи недостатньо майна для відшкодування 
збитків, додаткову відповідальність несуть її батьки (усиновлювачі) або піклувальник. 
<…>
Стаття 31. Часткова цивільна дієздатність фізичної особи, яка не досягла чотирнадцяти років 
<…>
2. Малолітня особа не несе відповідальності за завдану нею шкоду. 
 
Стаття 22. Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди 
1. Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. 
2. Збитками є: 
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку 
зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для 
відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право 
не було порушене (упущена вигода). 
3. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування 
у меншому або більшому розмірі. 
<…>
 
Стаття 23. Відшкодування моральної шкоди 
1. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. 
2. Моральна шкода полягає: 
1) у фізичному болю та стражданнях, 
яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною 
поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням 
чи пошкодженням її майна; 
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, 
а також ділової репутації фізичної або юридичної особи
<…>
 
Контрольні питання
 
1. Що таке особисте немайнове право?
2. Які права належать до 
особистих немайнових?
3. Які права є майновими?
4. Що таке цивільно-правова відповідальність?
5. Що таке цивільне правопорушення?
6. Який склад цивільного правопорушення?
7. Що таке Шкода?
8. Що таке протиправне діяння?
9. Що таке причинний зв'язок?
10. Що таке вина?
11. Які види цивільно-правової відповідальності є?
 
Практичні завдання
 
1. Вкажіть, які із названих прав є майновими, 
а які немайновими: право володіння своєю річчю; право на свободу пересування; право продати свою річ; право 
на безпечне для життя і здоров’я довкілля; право на використання імені; право на особисте життя; право на 
індивідуальність; право передати свою річ у користування іншій особі.
2. Павлючено звернувся до Іванова з позовом про відшкодування вартості речей, які були передані 
йому на зберігання та пізніше викрадені у нього. 
Яку шкоду заподіяно Павлюченкові: договірну чи недоговірну?
3. Знайдіть статті Цивільного кодексу 
України, в яких говориться про застосування часткової, солідарної та субсидіарної відповідальності.
4. Визначте відмінності цивільно-правової 
відповідальності та інших видів юридичної відповідальності.
5. Василь, якому 10 років, граючи м’яча розбив 
сусідці вікно.
Чи буде відповідати Василь за заподіяну ним шкоду? 
Чи зміниться ситуація, якщо Василеві 15 років?