Поняття сім’ї і шлюбу. Державна реєстрація шлюбу. Особисті немайнові та майнові права і обов’язки подружжя

Виклад теоретичного матеріалу

Кожна людина має право на сім’ю. При цьому сучасне розуміння сім’ї не є простим та однозначним, оскільки поняття сім’ї вивчається такими науками як демографія, етика, соціологія, психологія, педагогіка. Цікава ця категорія й праву.

Сімейне законодавство ніколи не містило визначення поняття сім’ї. Разом із тим, у Сімейному кодексі України 2002 року сім’я розуміється як первинний та основний осередок суспільства (ч.1 ст. 3 СК України).

Сім’я не виникає сама по собі, вона створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення осіб, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Так, сім’ю складають не тільки особи, які, наприклад, зареєстрували шлюб, а й ті, які проживають однією сім’єю без реєстрації шлюбу (так зване фактичне подружжя).

Право на створення сім’ї має особа, яка досягла шлюбного віку (18 років). Проте із цього загального правила є виняток. Виключно за рішенням суду сім’ю шляхом реєстрації шлюбу може створити особа, яка досягла шістнадцяти років, якщо це відповідає її інтересам. Прикладами такої життєвої ситуації можуть бути фактичне створення сім’ї, вагітність дівчини, народження дитини.

Сім’ю також може створити особа, яка народила дитину, незалежно від віку.

Основною підставою створення сім’ї є шлюб.

Шлюбом визнається добровільний, сімейний союз чоловіка та жінки, який укладається з метою створення сім’ї та реєструється у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Для вступу у шлюб закон передбачає наступні умови, тобто обставини, наявність яких необхідна для того, щоб шлюб мав юридичну силу:

1) досягнення особами, які одружуються, шлюбного віку. Шлюбний вік, відповідно до ст.22 СК України, становить 18 років;

2) добровільність шлюбу. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

При цьому закон містить перелік обставин, за наявності яких реєстрація шлюбу не допускається:

перебування когось з наречених в іншому зареєстрованому шлюбі

Порушення вище окреслених вимог закону щодо перешкод у реєстрації шлюбу призводить до визнання шлюбу недійсним.

Жінка та чоловік, які бажають створити сім’ю, особисто подають заяву до державного органу реєстрації актів цивільного стану. Особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, вважаються нареченими.

Шлюб реєструється після спливу одного місяця від дня подання особами заяви про реєстрацію шлюбу. Присутність нареченої та нареченого в момент реєстрації їхнього шлюбу є обов’язковою. Документом, який засвідчує державну реєстрацію шлюбу та видається подружжю в день реєстрації, є Свідоцтво про шлюб.

Варто зауважити, що закон не забороняє релігійного обряду шлюбу, але не надає йому правового значення, тобто у жінки та чоловіка не виникають права та обов’язки подружжя.

З моментом реєстрації шлюбу закон пов’язує момент виникнення взаємних прав та обов’язків жінки та чоловіка як подружжя. Права та обов’язки подружжя поділяють на дві групи: особисті немайнові та майнові.

Між чоловіком і жінкою, які зареєстрували шлюб, виникають різні відносини немайнового характеру, але не всі вони регулюються нормами права. Наприклад, почуття дружби, любові, взаємної поваги є особистими немайновими відносинами, які в більшості випадків підпадають під дію норм моралі, етики, релігійних норм, а не правових норм.

Подружжя користуються всіма правами, якими наділена будь-яка особа в конкретному суспільстві. Вони мають право на повагу гідності, недоторканність життя, здоров’я, особистості тощо. Однак ці права захищаються нормами адміністративного, конституційного, цивільного, кримінального права.

Права та обов’язки подружжя, які реалізуються виключно в сімейних відносинах та врегульовані нормами сімейного законодавства, визнаються немайновими відносинами подружжя.

Так, відповідно до положень Сімейного кодексу України дружина має право на материнство. Небажання чоловіка мати дитину або нездатність його до зачаття може бути причиною розірвання шлюбу. Чоловік також має право на батьківство, а тому відмова дружини від народження дитини або нездатність її до народження може бути причиною розірвання шлюбу.

ОСОБИСТІ НЕМАЙНОВІ ПРАВА ПОДРУЖЖЯ
	Право дружина та чоловіка на свободу та особисту недоторканість: право на вибір місця свого проживання; право вживати заходів, які не заборонені законом і не суперечать моральним засадам суспільства, щодо підтримання шлюбних відносин; право на припинення шлюбних відносин; право на вибір професії та роду трудової діяльності
	Право на обрання прізвища при реєстрації шлюбу: обрати спільне прізвище; приєднати до свого прізвища прізвище другого з подружжя; зберегти дошлюбне прізвище. При розірванні шлюбу: зберегти спільне прізвище; поновити своє дошлюбне прізвище
	Право дружини та чоловіка на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань
	Право дружини та чоловіка на фізичний та духовний розвиток, на здобуття освіти, прояв своїх здібностей, на створення умов для праці та відпочинку
	Право дружини та чоловіка на розподіл між собою обов’язків у сім’ї та спільне вирішення питань життя сім’ї
	Право на материнство та батьківство

Подружжя наділено законом не тільки правами, але й особистими немайновими обов’язками. Права та обов’язки подружжя тісно взаємопов’язані.

Так, кожен з подружжя зобов’язаний не заважати іншому з подружжя здійснювати права на материнство, батьківство, повагу до своєї індивідуальності, здобуття освіти, прояв своїх здібностей, вибір місця проживання тощо.

Закон досить чітко виділяє обов’язки подружжя, пов’язані з турботою про сім’ю. Так, дружина та чоловік зобов’язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім’ї. Кожен із подружжя зобов’язаний утверджувати в сім’ї повагу до матері та батька. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім’ї за свою поведінку в ній, зобов’язані спільно дбати про матеріальне забезпечення сім’ї.

Крім особистих немайнових прав та обов’язків, подружжя наділяється законом також майновими правами та обов’язками.

Майнові правовідносини між подружжям виникають щодо належного їм на праві власності майна, володіння, користування та розпорядження ним і надання утримання. Сімейний кодекс чітко розмежовує право особистої приватної власності дружини та чоловіка, право спільної сумісної власності подружжя, права та обов’язки щодо утримання.

Так, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:

q майно, набуте нею, ним до шлюбу;

q майно, набуте нею, ним за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування;

q майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй/йому особисто;

q житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його
приватизації;

q земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок
приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його
користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних
ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації;

q речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть коли вони придбані за рахунок спільних коштів подружжя;

q премії, нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги та інші види майна.

Перелічене вище майно належить на праві приватної власності виключно або дружині, або чоловікові, незважаючи на їх статус подружжя.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не має з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя (ст.60 СК України).

Об’єктами права спільної сумісної власності подружжя є зарплата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя і внесені до сімейного бюджету або внесені на його особистий рахунок у банківську (кредитну) установу; гонорар, виграш, які були одержані за договором, укладеним в інтересах сім’ї; речі для професійних занять, придбані за час шлюбу для одного з подружжя (ст. 61 СК України).

Дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.

Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним (тобто таким, який досяг пенсійного віку або є інвалідом І, ІІ чи ІІІ групи) та потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Права на утримання не має той із подружжя, хто негідно поводився у шлюбних відносинах, а також той, хто став непрацездатним у зв’язку із вчиненням ним умисного злочину.

Майнові права та обов’язки подружжя регулюються не тільки СК України.

Так, особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, а також подружжя, можуть укласти шлюбний договір (ст.92 СК України). Шлюбним договором регулюються майнові відносини між подружжям, визначаються їхні майнові права та обов’язки. Крім того, шлюбним договором можуть бути визначені майнові права та обов’язки подружжя як батьків. Правового значення шлюбний договір набуває тільки тоді, коли він укладений у письмовій формі та посвідчений у нотаріуса.

Матеріали для поглибленого вивчення

Право на шлюб мають особи, які досягли вісімнадцятирічного віку. 
Але закон передбачає можливість зареєструвати шлюб між неповнолітніми особами. Так, за 
заявою особи, 
яка досягла шістнадцяти 
років, їй може 
бути надано право 
на шлюб. Таке право надається тільки за рішенням суду, яке набрало законної сили. Справа про надання права на шлюб розглядається 
за правилами цивільного судочинства в порядку окремого провадження місцевими судами загальної юрисдикції.
Основним завданням суду при розгляді такої справи є з’ясування того факту, що надання 
неповнолітній особі права на шлюб дійсно відповідає її інтересам і має значення 
для охорони її прав.
Суд залучає до розгляду справи батьків неповнолітнього (або одного з них). Якщо 
у неповнолітнього нема батьків, у справі можуть брати участь усиновлювачі, піклувальник, патронатний 
вихователь, прийомні батьки. В залі судового засідання може бути присутня та особа, з якою неповнолітній бажає зареєструвати 
шлюб.
У разі прийняття судом рішення про надання неповнолітньому права на реєстрацію шлюбу, 
він може безперешкодно звертатися до державних органів реєстрації актів цивільного стану із заявою про реєстрацію шлюбу. Водночас 
неповнолітня особа може і не реалізувати надане їй судом право на 
шлюб і не подавати відповідну заяву до державних органів реєстрації 
шлюбу. Така бездіяльність не буде свідченням невиконання особою рішення суду. 
Оскільки шлюб ґрунтується виключно на бажанні самої особи, саме вона і буде вирішувати 
питання про подальшу реалізацію свого права на шлюб.

Нормативні матеріали до теми

Конституція України

Стаття 51.

Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов’язки у шлюбі та сім’ї.

Сімейний кодекс України

Стаття 3. Сім’я

Сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки.

Стаття 7. Загальні засади регулювання сімейних відносин

 Жінка та чоловік мають рівні права і обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї. 

Стаття 21. Поняття шлюбу

Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Стаття 22. Шлюбний вік

Шлюбний вік для чоловіків та жінок встановлюється у вісімнадцять років.

Контрольні питання

1. Що таке сім’я?

2. Що таке шлюб?

3. Який орган в Україні здійснює державну реєстрацію шлюбу?

4. Яке юридичне значення релігійних обрядів шлюбу в Україні?

5. В якому порядку неповнолітнім надається право на шлюб?

6. Який загальний порядок реєстрації шлюбу?

7. Які перешкоди до укладення шлюбу в Україні?

8. Назвіть види особистих немайнових прав подружжя.

9. Що таке майнові правовідносини між подружжям?

10. Назвіть об’єкти спільної сумісної власності подружжя.

11. Розкрийте зміст обов’язків подружжя щодо взаємного утримання.

Практичні завдання

1. Юнак віком 18 років та дівчина віком 16 років подали заяву про реєстрацію шлюбу до органу реєстрації актів цивільного стану. Їм було відмовлено у реєстрації шлюбу.

Чи мав право орган реєстрації актів цивільного стану відмовити у реєстрації такого шлюбу? До якого органу слід звертатися такій парі для одержання права на шлюб?

2. Наталя та Петро вирішили зареєструвати шлюб. Незадовго до реєстрації Наталя важко захворіла і була госпіталізована до лікарні. Петро декілька разів звертався до органу реєстрації актів цивільного стану з прохання зареєструвати шлюб без присутності Наталі, оскільки вона не може з’явитися до органу реєстрації актів цивільного стану, але може дати письмову згоду на реєстрацію шлюбу за її відсутності.

Чи має право орган реєстрації актів цивільного стану зареєструвати шлюб за відсутності нареченої? Що може запропонувати нареченому в цій ситуації орган реєстрації актів цивільного стану?

3. З нагоди річниці шлюбу Максим подарував своїй дружині Ірині золотий браслет із діамантами.

Чи можна віднести цей подарунок до особистої приватної власності дружини, чи він буде належити дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності?