Взаємні права та обов’язки батьків і дітей. Особисті немайнові права дітей. Права батьків і дітей на майно, право на утримання.

Виклад теоретичного матеріалу

Жінка і чоловік, одружуючись, планують створення сім’ї, яка неможлива без народження дітей. В результаті народження дитини жінка та чоловік набувають статусу батьків. Причому з народженням дитини у жінки та чоловіка, які не зареєстрували шлюб, також виникають батьківські права та обов’язки.

Взаємні права та обов’язки батьків і дітей базуються на походженні дітей. Походження дитини від конкретних жінки та чоловіка засвідчується Свідоцтвом про народження, яке видається державним органом реєстрації актів цивільного стану.

Матір та батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою, чи шлюб розірвано, чи батьки проживають окремо від дитини. Діти також мають рівні права та обов’язки щодо своїх батьків, незалежно від того, чи перебували їхні батьки у шлюбі між собою.

Закон наділяє батьків стосовно дітей колом особистих немайнових прав та обов’язків. При цьому особисті немайнові права та обов’язки батьків тісно взаємопов’язані з особистими немайновими правами дитини, які можна згрупувати наступним чином:

ОСОБИСТІ НЕМАЙНОВІ ПРАВА ДИТИНИ	ОСОБИСТІ НЕМАЙНОВІ ПРАВА БАТЬКІВ ЩОДО ДИТИНИ	ОСОБИСТІ НЕМАЙНОВІ ОБОВ’ЯЗКИ БАТЬКІВ ЩОДО ДИТИНИ
право жити та виховуватись у сім’ї	право на особисте виховання дитини; право на залучення до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним і юридичним особам; право на обрання форм та методів виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства	забрати дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров’я; виховувати дитину в дусі поваги до прав і свобод інших людей, любові до своєї сім’ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний і моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя
право на ім’я, по батькові та прізвище	право визначати прізвище та ім’я дитини; право змінювати прізвище дитини у разі зміни батьками прізвища; право змінювати по батькові дитини у разі зміни імені батька	невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в державному органі реєстрації актів цивільного стану
право на спілкування з батьками та іншими родичами	право на безперешкодне спілкування з дитиною, зокрема, якщо хтось із батьків перебуває у надзвичайній ситуації (лікарні, місці затримання та позбавлення волі тощо)
право на свободу переміщення та вибору місця проживання	право на визначення місця проживання дитини
право висловлювати свою думку	у разі, якщо батько змінив своє ім’я, по батькові дитини, яка досягла 14 років, змінюється за її згодою; у разі зміни прізвища батьками прізвище дитини, яка досягла 7 років, змінюється за її згодою
право на свій захист	право на самозахист своєї дитини, повнолітніх дочки та сина; право на відібрання малолітньої дитини від інших осіб; право на звернення до суду, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій за захистом прав та інтересів дитини, а також непрацездатних сина, дочки як їх законні представники	не експлуатувати свою дитину; не застосовувати до дитини фізичних покарань, які принижують людську гідність дитини

Між батьками та дітьми виникають й майнові права та обов’язки. Такі права та обов’язки можуть виникати з приводу майна, яким володіє сім’я, а також з приводу отримання аліментів.

Так, діти можуть мати своє майно, яке належить їй на праві приватної власності. Наприклад, речі, які куплені чи подаровані батьками або одним із них для забезпечення розвитку, навчання та виховання дитини (одяг, іграшки, книги, комп’ютер, музичні інструменти та інше) є її власністю.

Майно, набуте батьками та дітьми за рахунок їхньої спільної праці чи спільних коштів, належить їм на праві спільної сумісної власності (ст.175 СК України).

Майном малолітньої дитини відповідно до закону управляють батьки. Вони зобов’язані вислухати думку дитини щодо способів управління її майном. Після припинення управління батьки зобов’язані повернути дитині майно, яким вони управляли, а також доходи від нього.

Батьки також зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, тобто 18 років. Той з батьків, хто відмовляється надавати утримання на дитину, може бути зобов’язаний судом сплачувати аліменти. При визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров’я та матеріальний стан дитини і платника аліментів (тобто того з батьків, хто не виконує свого обов’язку щодо утримання), наявність у нього інших дітей, непрацездатних членів сім’ї, а також інші обставини, що мають істотне значення.

Батьки мають право укласти між собою договір про сплату аліментів для дитини, в якому на свій розсуд та з врахуванням інтересів дитини визначити розмір та строки виплати. Такий договір має бути укладений у письмовій формі і нотаріально посвідчений.

Крім сплати аліментів, батьки зобов’язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком творчих та інтелектуальних здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Якщо дитина досягла повноліття, але є непрацездатною, батьки, якщо вони спроможні, надалі повинні утримувати її.

Якщо дитина після досягнення повноліття продовжує навчання i у зв’язку з цим потребує матерiальної допомоги, батьки зобов’язанi утримувати її до досягнення 23 років, якщо вони в змозі надавати таку матеріальну допомогу. У разi припинення навчання припиняється й право на утримання.

Як вже зазначалося, права та обов’язки батьків та дітей є взаємними, тобто закон передбачає умови, при яких право на утримання може виникати не лише у батьків, але й у їхніх дітей. Взаємність обов’язків батьків та дітей щодо утримання означає, що коли діти стануть дорослими, вони зобов’язані надавати допомогу своїм батькам та піклуватися про них. Утримання батьків дітьми є відповідною компенсацією за утримання і турботу, надану батьками дитині.

Здебільшого дорослі діти надають своїм батькам матеріальну підтримку добровільно. Однак досить часто діти не усвідомлюють своїх моральних обов’язків щодо утримання батьків, тому закон передбачає можливість примусового здійснення такого обов’язку через суд.

Якщо повнолітні дочка, син не піклуються про своїх непрацездатних, немічних батьків, то з них можуть бути за рішенням суду стягнуті кошти на покриття витрат, пов’язаних із наданням такого піклування.

Матеріали для поглибленого вивчення

В житті трапляються випадки, коли батьками дитини можуть стати самі діти, тобто особи віком до 18 років. У разі народження дитини від неповнолітніх осіб, останні набувають статусу батьків щодо новонародженої дитини, але самі неповнолітні батьки не втрачають статусу дитини щодо власних батьків.

Батьківські права визнаються за неповнолітніми батьками у разі народження у них дитини і відповідного визначення її походження від матері та батька, зареєстрованого органами державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до ст. 156 СК України неповнолітні батьки мають такі самі права та обов’язки щодо дитини, як і повнолітні батьки, і можуть їх здійснювати самостійно.

Отже, неповнолітні батьки, як і повнолітні батьки, мають права на визначення прізвища, імені, по батькові дитини, на реєстрацію народження дитини, на виховання дитини, на спілкування з дитиною, на визначення місця проживання дитини і відібрання дитини від будь-яких осіб, які незаконно її утримують. Неповнолітні батьки мають право самостійно визнавати та оспорювати своє батьківство у судовому порядку. Крім особистих немайнових прав та обов’язків, неповнолітні батьки мають права та обов’язки майнового характеру (наприклад, управління майном дитини, обов’язок утримувати дитину).

Неповнолітні батьки, які досягли чотирнадцяти років, мають право на звернення до суду за захистом прав та інтересів своєї дитини. Неповнолітні батьки у суді мають право на безоплатну правову допомогу.

Водночас, зважаючи на недостатній життєвий досвід неповнолітніх та відсутність у більшості з них регулярного доходу, законодавець у ст. 16 СК України покладає на бабу, діда дитини з боку того з батьків, хто є неповнолітнім, обов’язок надавати йому допомогу у здійсненні ним батьківських прав і виконанні батьківських обов’язків. Крім того, ст. 265 СК України передбачає обов’язок баби, діда утримувати своїх малолітніх, неповнолітніх онуків, якщо в них немає матері, батька або якщо батьки не можуть з поважних причин надавати їм належного утримання, за умови, що баба, дід можуть надавати матеріальну допомогу.

Нормативні матеріали до теми

Конституція України

Стаття 51.

Батьки зобов’язані утримувати дітей до їх повноліття.

Повнолітні діти зобов’язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

Стаття 52.

Діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.

Сімейний кодекс України

Стаття 6. Дитина

Правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.

Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років.

Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Стаття 174. Право власності дитини на майно, призначене для її розвитку, навчання та виховання

Майно, придбане батьками або одним із них для забезпечення розвитку, навчання та виховання дитини (одяг, інші речі особистого вжитку, іграшки, книги, музичні інструменти, спортивне обладнання тощо), є власністю дитини.

Стаття 202. Підстави виникнення обов’язку повнолітніх дочки, сина утримувати батьків

Повнолітні дочка, син зобов’язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Закон України «Про охорону дитинства»

Стаття 11. Дитина і сім’я

Сім’я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.

Кожна дитина має право на проживання в сім’ї разом з батьками або в сім’ї одного з них та на піклування батьків.

Батько і мати мають рівні права та обов’язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов’язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Контрольні питання

1. Коли виникають права та обов’язки дітей та батьків?

2. Який документ засвідчує народження дитини?

3. Назвіть особисті немайнові права дитини в сім’ї.

4. Які особисті немайнові обов’язки батьків щодо дитини закріплені в Сімейному кодексі України?

5. Чому права та обов’язки дітей та батьків мають взаємний характер?

6. Яке майно може бути у приватній власності дитини?

7. Хто управляє майном малолітньої дитини?

8. До якого часу батьки зобов’язані утримувати дитину?

9. Чи зобов’язані повнолітні діти утримувати непрацездатних батьків?

10. Хто такі неповнолітні батьки?

11. Хто зобов’язаний надавати неповнолітнім батькам допомогу у здійсненні ними батьківських прав і виконанні батьківських обов’язків?

Практичні завдання

1. Батьки 10-річної Оксани розірвали шлюб. Дівчинка живе з мамою, але вона не дозволяє їй спілкуватись з батьком. Оксана хоче жити з батьком.

Проаналізуйте цю ситуацію з позиції особистих немайнових прав дитини.

2. Вісімнадцятирічний Микола закінчив школу і поступив до університету на контрактну форму навчання. Хлопець стверджує, що його батьки зобов’язані платити за навчання.

Як слід вирішити цю ситуацію?

3. Батько залишив сім’ю, в якій двоє неповнолітніх дітей. До досягнення дітьми повноліття, він ухилявся від сплати аліментів.

Чи може батько розраховувати на допомогу дітей, коли він досягне пенсійного віку?