Як держава захищає права дитини в сім’ї. Що таке опіка,
піклування, усиновлення
Виклад теоретичного матеріалу
Сімейний кодекс України визначає, що найкращим
для дитини є сімейне виховання. Сім’я – це природне середовище перебування
дитини. Адже саме в сім’ї забезпечується фізичний, духовний,
інтелектуальний,
культурний, соціальний розвиток
дитини, її матеріальне утримання.
Тому за батьками закон закріплює переважне право особистого виховання дітей, вибору форм та методів їх виховання. Крім
того, закон наділяє батьків правами по захисту дитини. Так, батьки мають право звертатися до суду, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій за захистом прав та
інтересів дитини, а також непрацездатних
сина, дочки як їх законні представники без спеціальних на те повноважень.
Але в житті трапляються випадки, коли права
дитини порушують не сторонні особи, а найближчі і найрідніші – мати та батько.
У таких випадках виникає потреба захищати дітей від власних
батьків. Обов’язок захисту дітей, в тому числі від батьків, на
себе взяла держава.
Державними органами, які
опікуються дотриманням прав дитини та її захистом, є органи прокуратури, органи опіки та піклування, служби у справах дітей, центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, суд. Опікуватися дотриманням прав дитини можуть й
громадські організації.
Відповідно до ст. 152 СК
України дитина має право противитися
неналежному виконанню батьками своїх
обов’язків щодо неї. Тому закон передбачає право дитини особисто
звертатися до органу опіки та
піклування, служби у справах дітей, центрів
соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, інших уповноважених органів за
захистом своїх прав, свобод і законних інтересів. Із досягненням чотирнадцяти
років дитина має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого
права або інтересу.
У разі невиконання
чи неналежного виконання батьками своїх прав та обов’язків, чим порушуються права дитини, вони
можуть бути позбавлені батьківських прав.
Позбавлення батьківських прав відбувається тільки в судовому порядку. При цьому звертатися до суду із заявою про
позбавлення батьків батьківських прав наділена й неповнолітня дитина, яка
досягла 14 років.
Особа,
позбавлена батьківських прав, фактично залишається матір’ю чи батьком дитини,
але вона:
§ втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов’язків
щодо її виховання;
§ перестає бути законним представником дитини;
§ втрачає права на пільги та державну допомогу, що надається сім’ям з дітьми;
§ не може бути усиновлювачем, опікуном та
піклувальником;
§ не може одержувати в майбутньому тих майнових прав, пов’язаних із
батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на
утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати
годувальника, право на спадкування) (ст.166 СК України).
Отже, батьки, позбавлені батьківських прав, втрачають всі права, що
ґрунтуються на факті спорідненості з дитиною,
відносно якої вони позбавлені
прав, у тому числі права вимагати від неї в майбутньому надання їм утримання.
При цьому позбавлення батьківських прав не звільняє батьків від обов’язку щодо
утримання дітей.
Варто зауважити, що закон допускає в майбутньому поновлення в батьківських
правах. Поновлення в батьківських правах провадиться тільки в судовому порядку
за заявою мати, батька, позбавлених батьківських прав.
Незважаючи на те, що держава створює всі умови для забезпечення сімейного виховання
дитини, в суспільстві мають місце факти залишення дітей без батьківської
турботи. І в цьому випадку держава бере під свою охорону кожну дитину-сироту і дитину, позбавлену батьківського піклування.
Однією
з пріоритетних форм влаштування державою дитини-сироти або дитини, позбавленої
батьківського піклування, є усиновлення.
Усиновленою може бути:
P
дитина,
покинута в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров’я або яку
відмовилися забрати з них батьки, інші родичі, після досягнення нею
двомісячного віку;
P
дитина,
яку було підкинуто чи знайдено;
P
повнолітня
особа, яка не має матері, батька або була позбавлена їхнього піклування.
Усиновлювачем дитини може бути дієздатна
особа віком не молодша двадцяти одного року, за винятком,
коли усиновлювач є родичем дитини. Усиновлювачем може бути особа, що
старша за дитину, яку вона бажає усиновити, не менш як на п’ятнадцять років.
Не можуть бути усиновлювачами особи:
·
однієї
статі;
·
обмежені
у дієздатності;
·
визнані
недієздатними;
·
позбавлені
батьківських прав, якщо ці права не були поновлені;
·
були усиновлювачами іншої дитини, але усиновлення було скасовано
або визнано недійсним з їхньої вини;
·
за станом здоров’я потребують постійного стороннього догляду;
·
зловживають спиртними напоями або
наркотичними засобами;
·
не мають постійного місця проживання та постійного
заробітку та інші.
Усиновлення
відбувається тільки в судовому порядку
за участю органів опіки та піклування.
З моменту усиновлення
виникають взаємні особисті і майнові права та обов’язки між особою, яка
усиновлена, та усиновлювачем. Усиновлення надає права і накладає обов’язки на усиновлювача та дитину, яку він усиновив, у тому самому
обсязі, який мають рідні батьки і діти.
Над дітьми, які залишилися без батьківського
піклування, може бути встановлена опіка або піклування.
Опікун, піклувальник зобов’язаний виховувати дитину, піклуватися про
її здоров’я, фізичний, психічний, духовний розвиток, забезпечити одержання
дитиною повної загальної середньої освіти. При цьому опікун, піклувальник має
право: самостійно визначати способи виховання дитини з урахуванням думки
дитини та рекомендацій органу опіки та піклування; вимагати повернення дитини
від будь-якої особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення
суду.
Дитина, над якою встановлено опіку або піклування,
має право:
§ на проживання в сім'ї опікуна або піклувальника,
на піклування з його боку;
§ на забезпечення їй умов для всебічного розвитку, освіти, виховання і на повагу до її людської
гідності;
§ на збереження права користування житлом, в якому вона проживала до
встановлення опіки або піклування. У разі відсутності житла така дитина
має право на отримання його відповідно до закону;
§ на захист від зловживань
з боку опікуна або піклувальника (ст.247 СК України).
Матеріали для поглибленого вивчення
Патронат,
прийомна сім’я, дитячий будинок сімейного типу також є формами влаштування
дітей, які залишилися без батьківського піклування.
Патронат – це форма влаштування дитини, яка є сиротою або з інших причин
позбавлена батьківського піклування, в сім’ю іншої особи (патронатного
вихователя) з метою сімейного виховання.
Дитина передається у сім’ю шляхом укладення договору патронату, за яким
орган опіки та піклування передає дитину на виховання у сім’ю патронатного вихователя
до досягнення дитиною повноліття, за плату (ст.252 СК України).
На передачу дитини у сім’ю патронатного вихователя потрібна згода самої
дитини, якщо вона досягла такого віку, що може її висловити.
Патронатний вихователь зобов’язаний: 1) забезпечити дитину
житлом, одягом, харчуванням тощо; 2) створити дитині
умови для навчання, фізичного та духовного розвитку; 3) захищати дитину,
її права та інтереси як опікун або піклувальник,
без спеціальних на те повноважень (ст. 255 СК України).
Договір про патронат припиняється у разі відмови від нього
вихователя або дитини, яка досягла 14 років.
Прийомна сім’я – сім’я,
яка добровільно взяла на виховання та спільне проживання від одного до чотирьох
дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.
Дитячий будинок сімейного
типу – окрема сім’я, що створюється за бажанням подружжя або окремої особи,
яка не перебуває у шлюбі, для
забезпечення сімейним вихованням та спільного проживання не менш як
п'яти дітей-сиріт і
дітей, позбавлених батьківського піклування.
Прийомні батьки,
батьки-вихователі дитячого будинку сімейного типу несуть обов’язки по вихованню
та розвитку дітей, аналогічні батьківським обов’язкам. Вони є законними представниками прийомних дітей, вихованців дитячого будинку сімейного типу і
діють як опікуни або піклувальники.
За прийомними дітьми,
вихованцями дитячого будинку сімейного типу зберігається право на аліменти, пенсію,
інші соціальні виплати, а також на відшкодування шкоди у зв’язку з
втратою годувальника, які вони мали до влаштування до прийомної сім’ї, дитячого будинку
сімейного типу.
Діти мають право підтримувати
особисті контакти з батьками та іншими родичами, крім випадків, коли це може
завдати шкоди їхньому життю, здоров'ю та моральному вихованню.
Нормативні матеріали до теми
Конвенція ООН про права дитини
Стаття 18.
Держави-учасниці
докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу
загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток
дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну
відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є
предметом їх основного піклування.
Конституція України
Стаття 51.
Сім’я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Сімейний кодекс України
Стаття 152. Забезпечення права дитини на належне батьківське виховання
Право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.
Стаття 155. Здійснення батьківських прав та виконання батьківських обов’язків
Ухилення батьків від виконання батьківських обов’язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Стаття 207. Поняття усиновлення
Усиновленням є прийняття усиновлювачем
у свою сім’ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду.
Стаття 243. Діти, над якими встановлюється опіка, піклування
Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла
чотирнадцяти років, а піклування – над дитиною у віці від чотирнадцяти до
вісімнадцяти років.
Закон України «Про охорону дитинства»
Стаття 10. Право на захист від усіх форм насильства
Держава здійснює захист
дитини від:
усіх
форм домашнього насильства та інших проявів жорстокого поводження з дитиною,
експлуатації, включаючи сексуальне насильство, у тому числі з боку батьків або
осіб, які їх замінюють;
втягнення у злочинну діяльність, залучення до вживання
алкоголю, наркотичних засобів і психотропних речовин;
залучення
до екстремістських релігійних психокультових
угруповань та течій, використання її для створення та розповсюдження порнографічних
матеріалів, примушування до проституції, жебрацтва, бродяжництва, втягнення до
азартних ігор тощо.
Контрольні питання
1. Які органи покликані
захищати сімейні права дитини?
2. З якого віку дитина
безпосередньо може звернутися до суду за захистом своїх сімейних прав та
інтересів?
3. Назвіть підстави
позбавлення батьків батьківських прав.
4. Який орган вирішує справу
про позбавлення батьків батьківських прав?
5. Перелічіть форми
влаштування дітей, які залишилися без батьківського піклування в Україні?
6. Які діти можуть бути
усиновлені?
7. Хто може бути усиновлювачем?
8. Який орган приймає
рішення про усиновлення?
9. Назвіть права та
обов’язки опікуна (піклувальника).
10. Які права у дитини, над якою встановлено опіку
(піклування)?
11. В яких випадках припиняється опіка?
Практичні завдання
1.
Батьки 7-річного Олега ніде не працюють.
Вони примушують хлопчика жебрачити. Всі зароблені ним гроші відбирають
для придбання спиртного.
Чи можна таких батьків позбавити
батьківських прав?
2.
19-річна Оксана виявила бажання
усиновити сусідку – десятирічну Соломійку, батьки якої загинули.
Чи може
Оксана бути усиновлювачем?
3. Суд позбавив батьків 14-річної Світлани
батьківських прав та призначив їй опікуна.
Чи правильне рішення суду?