Право на працю в Україні. Як законодавство регулює трудові відносини. Роботодавці та працівники на ринку праці. Як знайти роботу. Право та підприємницька діяльність

Для того, щоб жити, треба працювати. Людина заробляє на життя своєю власною працею. При цьому завдяки праці людина може забезпечити матеріально не тільки себе, а й свою сім’ю, яка може складатися з малолітніх дітей та непрацездатних батьків.

Право на працю проголошено в Конституції України та відноситься до основних соціально-економічних прав громадян України.

Право на працю надає кожній працездатній особі можливість самостійно розпоряджатися своєю здатністю до праці, тобто держава проголошує свободу праці. Це означає, що особа має можливості відмовитися від будь-якої діяльності чи самостійно обрати вид діяльності, яка забезпечить її життєві потреби (наприклад, зареєструватися як суб’єкт господарської діяльності), вид праці (незалежний чи залежний — на умовах трудового договору), організаційно-правову форму використання своїх здібностей до праці (цивільних, трудових чи адміністративних правовідносин), місце діяльності.

Крім того, свобода праці передбачає реалізацію кожним можливостей скористатися допомогою держави у працевлаштуванні чи працевлаштуватися самостійно. Держава в свою чергу гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України:

вільний вибір виду діяльності

безплатне сприяння державними службами зайнятості у підборі підходящої роботи і працевлаштуванні, відповідно до покликання, здібностей, професійної підготовки, освіти, з урахуванням суспільних потреб

надання підприємствами, установами, організаціями відповідно до попередньо поданих ними заявок роботи за фахом випускникам державних вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладів

безплатне навчання безробітних новим професіям, перепідготовку в навчальних закладах або в системі державної служби зайнятості з виплатою стипендії

компенсацію матеріальних витрат у зв’язку з направленням на роботу в іншу місцевість

правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи

Найважливіші положення державних гарантій реалізації права на працю розкривається і конкретизується в основоположних законодавчих актах, зокрема таких як: Кодекс законів про працю України, закони України «Про відпустки», «Про зайнятість населення», «Про охорону праці», «Про оплату праці», «Про колективні договори і угоди», «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)», «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності». Крім цього, працю окремих категорій працівників регулюють закони України «Про статус народного депутата України», «Про судоустрій та статус суддів», «Про державну службу», «Про прокуратуру» та інші.

Реалізація права на працю передбачає пошук роботи, яку особа зможе виконувати відповідно до своїх знань, вмінь, навичок, стану здоров’я. В Україні існує ринок праці, на якому працівники можуть знайти роботу, а роботодавці – потрібних працівників. Ринок праці – це ринок найманої праці. Він охоплює відносини від моменту наймання працівників на роботу до їхнього звільнення.

Роботодавці – це громадяни, що керують власним підприємством, фермою, зайняті професійною діяльністю на самостійній основі та постійно використовують працю найманих працівників. Роботодавці для відстоювати своїх інтересах у відносинах з органами влади різних рівнів, з профспілками та іншими об’єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями мають право об’єднуватися в так звані організації роботодавців.

Наймані працівники – це громадяни, які уклали письмовий трудовий договір, контракт або усну угоду з керівником підприємства будь-якої форми власності або окремою фізичною особою про умови трудової діяльності, за яку вони отримують обумовлену при наймі зарплату. Для представництва і захисту своїх інтересів наймані працівники об’єднуються у професійні спілки (профспілки).

Держава як суб’єкт ринку праці представлена органами державної влади та органами місцевого самоврядування, а також галузевими органами управління.

Безробітні – це непрацюючі особи, які активно шукають роботу (зареєстровані на ринку праці) і готові почати працювати в будь-який момент.

Для того, щоб на ринку праці бути найманим працівником, а не безробітним, треба активно шукати роботу та використовувати якомога більше способів працевлаштування.

Шукати роботу можна по-різному.

Розпочати пошук роботи можна через знайомих, друзів, родичів, сусідів. В такому випадку бажано не лише попросити друга про допомогу, але й передати йому своє резюме. Резюме буде таким собі нагадуванням про ваше прохання, а також пам’яткою на випадок, якщо знайомий буде вас рекомендувати.

У пошуці вільних вакансій можуть допомогти міські, районні центри зайнятості населення (спеціальні державні служби, які надають безоплатні послуги, пов’язані із допомогою у працевлаштуванні), кадрові агенції.

Найпопулярніший спосіб пошуку роботи – друковні видання з працевлаштування. Зазвичай, на сторінках таких видань можна розмістити своє міні-резюме; знайти інформацію про навчання або підвищення кваліфікації; прочитати поради і рекомендації спеціалістів з працевлаштування; отримати різноманітну довідкову інформацію.

Найоперативніший спосіб пошуку роботи – пошук роботи через Інтернет. Можлива така ситуація: зранку ви читаєте оголошення про вакансію, відправляєте по електронній пошті своє резюме, вдень йдете на співбесіду, а під вечір вже отримуєте запрошення на роботу.

В пошуках роботи можна звернутися до роботодавця напряму. Навіть якщо вакансії немає, можливо, що вас запам’ятають і в майбутньому запропонують роботу. Бувають й такі випадки, коли вакансію створюють під конкретну людину, яка зацікавила роботодавця.

Від уміння шукати роботу, гідно триматися під час співбесіди в певній мірі залежить працевлаштування особи. Проте ще одним законним способом забезпечення існування людини є її участь у підприємницькій діяльності. Конституція України гарантує кожному право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Господарський кодекс України визначає підприємництво (підприємницьку діяльність) як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарську діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Підприємницьку діяльність необхідно відрізняти від виконання трудових обов’язків найманим працівником. Наприклад, судово-експертну діяльність можуть здійснювати працівники державних спеціалізованих установ, які працюють на умовах трудового договору та одержують зарплату. Водночас таку діяльність можуть здійснювати судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, а є, наприклад, суб’єктами оціночної діяльності, тобто суб’єктами господарювання, які займаються самостійною підприємницькою діяльністю та одержують у зв’язку із здійсненням такої діяльності прибуток.

Основними організаційно-правовими формами підприємницької діяльності є:

- підприємницька діяльність без утворення юридичної особи;

- підприємницька діяльність юридичної особи.

Право на здійснення підприємницької діяльності має фізична особа з повною цивільною дієздатністю, яка відповідно до закону може зареєструвати себе як суб’єкта підприємницької діяльності без статусу юридичної особи.

Суб’єктами підприємницької діяльності є й юридичні особи, створені відповідно до закону та зареєстровані в установленому порядку. Так, юридичні особи можуть створюватися у формі господарських товариств (акціонерного товариства, командитного товариства, повного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю), підприємств (приватне підприємство; підприємство, що діє на основі колективної власності; комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади; державне підприємство, що діє на основі державної власності; підприємство, засноване на змішаній формі власності), установ та інших організаційно-правових формах.

Для того, щоб підприємницька діяльність фізичної особи як підприємця та юридичної особи була законною, її треба зареєструвати. Процедура державної реєстрації регулюється Законом України від 15 травня 2003 року (в редакції від 31.01.2019 року) «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань». Зокрема, закон визначає, що державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців проводиться державним реєстратором за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи - підприємця із занесенням інформації про реєстрацію до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Крім того, державний реєстратор видає оригінал свідоцтва про державну реєстрацію.

Матеріали для поглибленого вивчення

Найкращим помічником у пошуках роботи може стати правильно складене резюме. 
Резюме – це документ, в якому коротко викладаються особисті, освітні та професійні відомості про особу.
Основними правилами при написанні резюме є:
ü стислість – оптимальний обсяг – 1 сторінка;
ü точність – бажано використовувати прості і короткі формулювання;
ü достовірність – треба писати виключно правду;
ü грамотність – треба уважно перевірити готове резюме на наявність помилок;
ü  конкретність – інформація в резюме повинна прямо стосуватися конкретної посади, на яку ви претендуєте.
Як правило, основними реквізитами резюме є:
 
 
 
 



 
  
  
 
 
  
  
  
   
    
    
    назва виду документа - резюме
     
    
    
   
  
   
 
 
  
 
 
  
  
 


 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

При цьому слід пам’ятати, що резюме – це лише документ, який містить основні дані про майбутнього працівника, але він не може замінити особистість. Тому під час співбесіди треба вміти гарно презентувати себе і свої ділові та професійні якості.

Нормативні матеріали до теми

Конституція України

Стаття 42.

Кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємницька діяльність депутатів, посадових і службових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування обмежується законом.

Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Види і межі монополії визначаються законом.

Держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Стаття 43.

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан.

Кодекс законів про працю України

Стаття 3. Регулювання трудових відносин

Законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм класності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Господарський кодекс України

 
Стаття 43. Свобода підприємницької діяльності 
1. Підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку 
підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом. 
2. Особливості здійснення окремих видів 
підприємництва встановлюються законодавчими актами. 
3. Перелік видів 
господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, а також перелік видів діяльності, 
підприємництво в яких забороняється, встановлюються виключно законом. 
4. Здійснення підприємницької діяльності забороняється органам державної 
влади та органам місцевого самоврядування. 





Стаття 128. Громадянин у сфері господарювання 




 1. Громадянин 
визнається суб’єктом 
господарювання у 
разі здійснення ним 
підприємницької діяльності 
за умови 
державної реєстрації його 
як підприємця 
без статусу 
юридичної особи. 
2. Громадянин-підприємець 
відповідає за своїми зобов’язаннями усім своїм майном, на яке відповідно до закону 
може бути звернено стягнення
3. Громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність:
безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється; 
із залученням або без залучення 
найманої праці; 
самостійно або спільно з іншими особами. 

Закон України «Про охорону дитинства»

Стаття 22. Право на зайняття підприємницькою діяльністю

Діти, які досягли 16-річного віку, мають право займатися підприємницькою діяльністю, можуть бути членами колективного сільськогосподарського підприємства та членами селянського (фермерського) господарства в порядку, встановленому законом.

Контрольні питання

1. Які закони регулюють трудові відносини?

2. Хто виступає суб’єктами ринку праці?

3. Хто такі роботодавці?

4. Хто такі наймані працівники?

5. Хто такі безробітні?

6. Що таке підприємництво?

7. Хто є суб’єктами підприємницької діяльності?

8. Назвіть основні організаційно-правові форми підприємницької діяльності.

9. Чи мають право на заняття підприємницькою діяльністю особи, які не досягли 18 років?

10. Який документ засвідчує державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності?

11. Назвіть основні реквізити резюме.

Практичні завдання

1. В яких з наведених прикладів мають місце трудові правовідносини:

1) Івано-Франківська птахофабрика вирощує кур та продає їх.

2) Жінка працює помічником приватного нотаріуса.

3) Чоловік працює водієм в автобусному парку.

4) Чоловік працює водієм на власному автомобілі-таксі.

5) Школяр під час літніх канікул в міському парку прибирає територію.

2. В яких з наведених прикладів має місце підприємницька діяльність:

1) 16-річний Юра під час літніх канікул в міському парку продавав кондитерські вироби своєї мами.

2) 17-річна Мирослава під час літніх канікул працювала у фермерському господарстві помічницею доярки.

3) Катерина працює кухарем в одній із сусідських сімей.

4) Баскетбольний клуб провів благодійний матч з метою збору коштів для лікування хворої дитини.

5) Київський радіозавод виготовляє телефонні апарати та продає їх.

3. Державний реєстратор відмовив у реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності – фізичній особі 17-річному громадянину України, посилаючись на те, що згідно чинного законодавства України він не має права займатись підприємницькою діяльністю.

Чи правомірні дії державного реєстратора?