Як укласти і розірвати трудовий договір. Що записується в трудову книжку. Що таке заробітна плата

Виклад теоретичного матеріалу

Право на працю реалізується особою шляхом працевлаштування. Для офіційного оформлення трудових відносин між роботодавцем та працівником укладається трудовий договір.

Трудовий договір – це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати належні умови праці.

Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Коли йдеться про письмову форму, то це означає, що умови договору оформлюються спеціальною письмовою угодою, яку підписують працівник і власник, згодом умови цієї угоди закріплюються в наказі про прийняття на роботу. Якщо сторони про умови праці домовились усно та пізніше ця домовленість була зафіксована в наказі про прийняття особи на роботу, то це буде усна форма трудового договору. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ не був виданий, але працівника фактично допущено до роботи.

Для укладення трудового договору особа, яка бажає працевлаштуватися, повинна подати такі документи:

- паспорт або інший документ, що посвідчує особу (для осіб, яким не виповнилося 16 років – свідоцтво про народження);

- трудову книжку, а в разі її відсутності довідку з місця проживання (виконкому, держадміністрації) про останнє заняття, військовий білет (для військовозобов’язаних).

Крім цього, власник (уповноважений ним орган) може попросити громадянина надати інші документи, подання яких передбачене законодавством. Наприклад, документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію); довідку про стан здоров’я; характеристику; для молодих спеціалістів – направлення на роботу.

Якщо громадянин і власник дійшли згоди про умови праці, то вважається, що між ними укладений трудовий договір.

Якщо працівника приймають на роботу вперше, йому оформлюють трудову книжку – основний документ про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації усіх форм власності або у фізичної особи понад 5 днів.

До трудової книжки вносяться:

відомості про працівника: прізвище, ім’я та по батькові, дата 

народження

відомості про роботу: переведення на іншу постійну роботу,
звільнення

 
 



 
  
  
 
 
  
  
  
   
    
    
    відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі 
    
    
   
  
   
 
 
  
 
 
  
  
  
   
    
    
    відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди
    
    
   
  
   
 


 
 
 
 
 
 
 

 
Стягнення до трудової книжки не заносяться.
 
Після оформлення всіх необхідних документів, пов’язаних із прийняттям на роботу, 
працівник і роботодавець як сторони трудових правовідносин наділяються конкретними трудовими правами та обов’язками.
 

ОСНОВНІ ПРАВА ПРАЦІВНИКА	ОСНОВНІ ОБОВ’ЯЗКИ ПРАЦІВНИКА
право на працю, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а також право на припинення трудових відносин	особисте і сумлінне виконання своїх обов’язків за трудовим договором
право на належні, безпечні і здорові умови праці, включаючи право на відмову від виконання роботи в умовах, що не відповідають вимогам охорони праці	дотримання трудової дисципліни і правил внутрішнього трудового розпорядку
право на справедливу оплату праці не нижчу від визначеної законом мінімальної заробітної плати, та своєчасну її виплату в повному розмірі	виконання встановлених норм праці та завдань роботодавця
право на відпочинок	дотримання норм з охорони праці
право вимагати від роботодавця дотримання умов трудового законодавства і трудового договору	дбайливе ставлення до майна роботодавця
право на об’єднання у професійні спілки	негайне повідомлення роботодавця про загрозу життю та здоров’ю працівників, збереженню їхнього майна
право на страйк	повідомлення роботодавця про причини відсутності на роботі
право на відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю або майну у зв’язку з виконанням трудових обов’язків	шанування честі, гідності та інших особистих немайнових прав роботодавця
право на захист від незаконного звільнення	відшкодування шкоди, заподіяної майну роботодавця винними діями під час виконання трудових обов’язків
право на захист своїх трудових прав, у тому числі в суді та інші права	нерозголошення державної чи комерційної таємниці та іншої захищеної законом інформації

 
З огляду на те, що кожна праця повинна бути оплачена, визначальним правом працівника, 
яке відповідає обов’язку роботодавця, є право на зарплату. 
Це право працівника та водночас обов’язок роботодавця закріплене не тільки в Конституції України та Кодексі 
законів про працю України, але й регулюється Законом України від 24 березня 1995 року «
Про оплату праці».
Так, згідно з ст.1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата – це винагорода, 
обчислена, як правило, 
у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. 

 Розмір заробітної плати 
залежить від складності 
та умов виконуваної роботи, 
професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці 
та господарської діяльності підприємства. 
Державною соціальною гарантією, обов’язковою
 на всій території України для підприємств усіх форм 
власності і господарювання
  
та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, є мінімальна заробітна плата.
Мінімальна заробітна плата – це 
законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану 
працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт). Так, з  1 січня 2019 року розмір 
мінімальної зарплати становить 4173 грн.
Крім обов’язку роботодавця своєчасно виплачувати зарплату, законом передбачені інші його права та зобов’язання, наприклад: 
 

ОСНОВНІ ПРАВА РОБОТОДАВЦЯ	ОСНОВНІ ОБОВ’ЯЗКИ РОБОТОДАВЦЯ
право вимагати від працівника дотримання правил внутрішнього трудового розпорядку	обов’язок забезпечити необхідні умови праці працівнику
право роботодавця застосовувати до працівника заходи дисциплінарного впливу	обов’язок забезпечити трудову та виробничу дисципліну
право на відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної майну роботодавця та інші права	обов’язок відшкодувати працівнику моральну та матеріальну шкоду у встановленому порядку та інші обов’язки

Неналежне виконання чи невиконання прав та обов’язків працівника або роботодавця, зміна життєвих обставин кожного з них, може привести до припинення трудового договору.

Припинення трудового договору – це закінчення дії трудового договору незалежно від підстав і причин.

Припинення трудового договору охоплює такі види закінчення дії трудових правовідносин, як звільнення та розірвання трудового договору.

Трудовий договір може бути розірвано як роботодавцем, такі працівником.

Роботодавець має право розірвати трудовий договір тільки в окремих випадках, зокрема у разі зміни в організації виробництва i праці; систематичного невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку; недостатньої кваліфікації працівника або тимчасової непрацездатності протягом строку, що перевищує чотири місяці; відсутності працівника на робочому місці без поважної причини більше трьох годин підряд протягом одного робочого дня, і деяких інших.

Для забезпечення правомірності розірвання трудового договору процедури і строки, пов’язані з припиненням трудових обов’язків, мають суворо дотримуватися. Працівник, який хоче розірвати трудовий договір, повинен повідомити роботодавця про своє бажання припинити трудові відносини не менш ніж за 14 днів. Роботодавець зобов’язаний у письмовій формі попередити працівника про розірвання договору не пізніше ніж за два місяці. При цьому за загальним правилом, для звільнення працівників з ініціативи власника необхідна згода профспілки підприємства, членом якої є працівник. Якщо профспілка не дасть своєї згоди на звільнення працівника, вважаючи, що нема достатніх підстав для звільнення, то керівник не має права розірвати з ним трудовий договір.

У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов’язаний у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи, належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок.

Матеріали для поглибленого вивчення

Право влаштування на роботу за загальним правилом виникає з 16 років. В окремих випадках за згодою одного із батьків (осіб, які їх замінюють) на роботу можуть прийматись особи, які досягли віку 15 років.

З метою підготовки молоді до продуктивної праці, за згодою батьків (осіб, які їх замінюють) для виконання легкої роботи, що не шкодить здоров’ю і не порушує навчальний процес, можуть прийматись на роботу учні середніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів, що досягли 14 років (ст. 188 КЗпП України).

Якщо неповнолітньому не виповнилось 16 років і при прийнятті на роботу від нього не вимагають дозволу батьків на працевлаштування – така праця є незаконною і права такого працівника не захищатимуться.

Усі особи молодші 18 років приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду і надалі (до досягнення 21 року) щороку підлягають обов’язковому медичному оглядові.

Осіб віком до 18 років не дозволяється приймати на важкі роботи і на роботи зі шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземні роботи (ст.190 КЗпП України).

При прийнятті на роботу для осіб, які не досягли 18 років, не встановлюється випробування.

Трудовий договір з неповнолітнім обов’язково укладається в письмовій формі.

Підприємства, установи, організації зобов’язані вести спеціальний облік осіб, які не досягли віку 18 років.

Нормативні матеріали до теми

Конституція України

Стаття 43.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров’я роботах забороняється.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Кодекс законів про працю України

Стаття 21. Трудовий договір

Трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов’язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Стаття 22. Гарантії при укладенні, зміні та припиненні трудового договору

Забороняється необґрунтована відмова у прийнятті на роботу.

Відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об’єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання не допускається.

Стаття 36. Підстави припинення трудового договору

Підставами припинення трудового договору є:

1) угода сторін;

2) закінчення строку, крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення;

3) призов або вступ працівника на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу;

4) розірвання трудового договору з ініціативи працівника, з ініціативи власника або уповноваженого ним органу або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу;

5) переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду;

6) відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв’язку із зміною істотних умов праці;

7) набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням) до позбавлення волі або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи;

7-1) набрання законної сили судовим рішенням, відповідно до якого працівника притягнуто до відповідальності за корупційне правопорушення;

7-2) з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади»;

8) підстави, передбачені контрактом;

9) підстави, передбачені іншими законами.

Стаття 141. Обов’язки власника або уповноваженого ним органу

Власник або уповноважений ним орган повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту

Контрольні питання

1. Що таке трудовий договір?

2. Хто виступає сторонами трудового договору?

3. Яка форма трудового договору?

4. Що таке трудова книжка?

5. Назвіть основні права та обов’язки працівника.

6. Назвіть основні права та обов’язки роботодавця.

7. Що таке заробітна плата?

8. Що таке мінімальна заробітна плата?

9. Назвіть підстави припинення трудового договору.

10. Впродовж якого часу працівник зобов’язаний повідомити роботодавця про своє звільнення?

11. Впродовж якого часу роботодавець повинен попередити працівника про розірвання трудового договору?

Практичні завдання

1.  Державний службовець Віталій Макаров був відсутній на робочому місці без поважних причин впродовж 5 годин.

Якими можуть бути дії адміністрації в цьому випадку?

2.  Катерині Рижковій було відмовлено в прийомі на роботу в зв’язку з її національною приналежністю.

Чи правомірні в цьому випадку дії адміністрації?

3. Директор підприємства прийняв на роботу неповнолітнього працівника, встановивши йому випробувальний термін.

Чи правомірні дії директора підприємства?