Які відносини регулює адміністративне право. Які правопорушення називають адміністративними. Види адміністративних стягнень. За які адміністративні проступки відповідають  неповнолітні

Адміністративне право регулює суспільні відносини, які виникають у процесі державного управління та у зв'язку зі здійсненням державними органами діяльності управлінського характеру.

Адміністративне право визначає основні принципи державного управління, виконавчо-розпорядчу діяльність, способи забезпечення законності та дисципліни у державному управлінні, урегульовує порядок управління окремими галузями народного господарства (промисловістю, аграрним сектором, транспортом, зв'язком тощо), культурою, освітою, наукою, адміністративно-політичною діяльністю, со­ціальним розвитком та ін.

Суб'єктами адміністративно-правових відносин можуть бути органи державної адміністрації, виконавчі органи місцевих рад, державні службовці, установи, організації, підприємства всіх форм власності, громадяни України, іноземці та особи без громадянства.

Основним нормативним актом у галузі адміністративного права, який визначає завдання законодавства щодо адміністративних правопорушень і адміністративну відповідальність, є Кодекс України про адміністративні правопорушення (КУпАП) від 7 грудня 1984 р. (з часу прийняття до КУпАП внесено велику кількість змін і доповнень). У Кодексі правопорушення поділено за об'єктом посягань (сфера охорони праці, здоров'я, безпеки дорожнього руху тощо). У ньому подано систему органів, уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, регламентується порядок провадження цих справ, а також виконання адміністративних стягнень.

Правопорушення, що вчиняються в суспільстві, завжди приводять до соціально-шкідливих наслідків, оскільки будь-яке правопорушення порушує інтереси, що охороняються правом, і тим самим заподіює шкоду особистим і суспільним інтересам, встановленому порядку.

Правопорушення в кожному суспільстві мають істотні загальні риси, які і дозволяють розглядати в єдиній сукупності такі різні явища, як, скажімо, розкрадання і проїзд на червоне світло світлофора, хуліганство і порушення законів про охорону навколишнього середовища, вбивство і прогул. Загальні риси правопорушень полягають в їх історичному походженні і причинах існування, а також в соціальних наслідках для суспільства.

Кожне окреме правопорушення, як явище реальної дійсності, конкретне: воно скоюється конкретною особою у визначеному місці і часі, суперечить чинному законодавству, характеризується певними ознаками.

Правопорушення можна охарактеризувати наступними ознаками:

по-перше, це протиправність, що виражається в порушенні норм права, що містять юридичні обов’язки і заборони;

по-друге, правопорушення – це діяння, що виражається в усвідомленій і вольовій дії або бездіяльності. Воно може виражатися тільки в акті поведінки, що зовнішньо виражається правопорушником. Не можна вважати правопорушенням внутрішній стан думки, відчуття, навіть якщо вони соціально негативні;

по-третє, шкода (збиток) є неодмінною ознакою будь-якого правопорушення.

Необхідною умовою успішної боротьби з правопорушеннями, умовою обґрунтованого застосування заходів примусу є правильна кваліфікація скоєних правопорушень. Дуже часто буває складно встановити у кожному конкретному випадку, чи має місце злочин або адміністративний проступок.

Необхідність визначення критеріїв розмежування злочинів і інших правопорушень виникає за наявності суміжних (різних, а іноді аналогічних) правопорушень, що відносяться до різних галузей права, але посягають на одні і ті ж відносини. Так, і в кримінальному і в адміністративному законодавстві передбачено ряд правопорушень, які розрізняються тільки по окремих ознаках, прямо вказаних в законі. В результаті вчинення одних правопорушень, наприклад, дій, що містять в собі ознаки дрібного хуліганства, виникають адміністративні правовідносини, а в результаті здійснення злісного хуліганства виникають суспільні відносини, регульовані нормами кримінального права.

Можна виділити ще одну ознаку, що дає можливість відрізняти злочини від інших правопорушень – це характер протиправності. Злочини завжди суперечать кримінальному закону. Інші правопорушення порушують норми інших галузей права. Це можуть бути не тільки закони, але і підзаконні акти.

Офіційне визначення адміністративного правопорушення, яке становить фактичну підставу адміністративної відповідальності, дається в ст. 9 КпАП. Відповідно до цієї статті адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Ознаками адміністративного правопорушення, що випливає з наведеного визначення, є суспільна шкідливість, протиправність, винність і адміністративна караність.

Суспільна шкідливість адміністративного правопорушення означає, що ним заподіюється шкода певним суспільним відносинам, які охороняються правовими нормами: державному і громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, встановленому порядку управління. Ця шкода може бути як матеріальною, так й іншою (моральною, організаційною тощо).

Протиправність проступку— це порушення загальнообов'язкових правил, встановлених державою. Адміністративне правопорушення може виражатися як у протиправній дії, так і в протиправній бездіяльності. У першому випадку вчиняється дія, заборонена законом (наприклад, розпивання спиртних напоїв у громадських місцях), у другому — правопорушник не діє, хоча закон вимагає активних дій (наприклад, ухилення свідка від явки в суд).

Під винністю адміністративного правопорушення розуміється психічне ставлення особи до вчиненої дії (бездіяльності). Вина може бути умисною або необережною.

Адміністративна караність проступку виражається в тому, що за його вчинення законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна караність означає можливість застосування до порушника адміністративного стягнення, хоча реально воно може й не накладатися (наприклад, у випадку звільнення від адміністративної відповідальності).

За вчинення адміністративних правопорушень можуть застосовуватись такі адміністративні стягнення: 1) попередження; 2) штраф; 2-1) штрафні бали; 3) оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; 4) конфіскація: предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення; 5) позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання); позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю; 5-1) громадські роботи; 6) виправні роботи; 7) адміністративний арешт; 8) арешт з утриманням на гауптвахті. Законами України може бути встановлено й інші види адміністративних стягнень. Законами України може бути передбачено адміністративне видворення за межі України іноземців і осіб без громадянства за вчинення адміністративних правопорушень, які грубо порушують правопорядок.

Кодексом про адміністративні правопорушення встановлено, що до адміністративної відповідальності притягуються особи, яким на момент вчинення правопорушення виповнилося 16 років. Справи про такі правопорушення уповноважені розглядати комісії в справах неповнолітніх вря виконавчих комітетах місцевих рад. Ці органи керуються у своїй діяльності Положенням про комісії у справах неповнолітніх від 26 серпня 1976 р. з подальшими змінами і доповненнями.

Коло справ про адміністративні правопорушення, які розглядаються комісіями, можна поділити на певні групи:

1) справи про суспільно небезпечні дії, вчинені особами до досягнення 16-річного віку;

2) правопорушення, скоєні особами віком від 16 до 18 років (окрім справ про злісну непокору законному розпорядженню чи вимозі працівника міліції, народного дружинника, військовослужбовця);

3) вчинення дрібного розкрадання державного або громадського майна, дрібного хуліганства, порушення правил дорожнього руху, правил придбання, зберігання і користування вогнепальною зброєю і боєприпасами.

Остання група справ розглядається комісіями лише тоді, коли вони передаються їм органами внутрішніх справ або судами, яким, згідно із законом, підвідомчі перелічені види правопорушень. Якщо такі правопорушення вчиняють неповнолітні віком до 16 років, відповідальність за них несуть батьки або особи, які їх замінюють.

Окремою групою можна виділити справи про інші антигромадські вчинки неповнолітніх, які не вважаються адміністративними правопорушеннями, однак свідчать про певні відхилення від нормального розвитку підлітка, наприклад, неналежна поведінка в школі, на вулиці, в інших громадських місцях, що часто межує з хуліганськими проявами; жебрацтво, жорстоке ставлення до ровесників, брутальне поводження з учителями та однокласниками, жебрацтво, втеча з дому. Сюди можна віднести й аморальні вчинки: ранні статеві зв'язки, захоплення азартними іграми, що свідчить про погляди і звички, які з часом можуть призвести до злочину.

Комісії розглядають також матеріали про неповнолітніх, які ухиляються від навчання або роботи. Вони з'ясовують причини такої поведінки, працевлаштовують неповнолітніх або скеровують їх на навчання.

Як свідчить практика, найчастіше суди розглядають справи про дрібне розкрадання державного або громадського майна; у вчинках, які виражаються у побитті скла в автомашинах або приміщеннях, псуванні телефонів-автоматів, крісел у поїздах тощо; дрібне хуліганство і дрібну спекуляцію; розпивання спиртних напоїв у громадських місцях або появу в них у нетверезому стані; азартні ігри (гра в рулетку і карти).

До винних у правопорушенні неповнолітніх суди мають право застосовувати такі заходи впливу: зобов'язати публічно або в іншій формі просити пробачення у потерпілого; зробити попередження, оголосити догану або сувору догану; зобов'язати неповнолітнього відшкодувати завдані матеріальні збитки, якщо він має самостійний заробіток; передати неповнолітнього під нагляд батьків або осіб, які їх замінюють. Окрім того, комісії можуть застосовувати примусові заходи виховного характеру, які вважаються досить суворими, — це скерування до спеціальних навчально-виховних установ — спецшкіл і спеціальних профтехучилищ. До спецшкіл скеровуються неповнолітні віком від 11 до 14 років, а до спец профтехучилищ — від 14 до 18 років.

Слід зазначити, що скоєння  адміністративного  проступку неповнолітнім є обставиною, що пом’якшує відповідальність ( ст. 34 КпАП України). Пояснюється це тим, що неповнолітні загалом не мають стійкої психіки, достатнього життєвого досвіду, не завжди усвідомлюють шкоду від заподіяного, легко піддаються впливу інших осіб, особливо старших за віком, що часто стають організаторами або підбурювачами правопорушень; враховується також, що неповнолітні легко піддаються виховному впливу і можуть виправитись без застосування до них жорстких заходів адміністративного стягнення.

Матеріали для поглибленого вивчення

Аналіз поняття злочину свідчить, що саме його суспільна небезпечність, її ступінь розкривають соціальну сутність злочину як виду правопорушення. Тому в кримінальному праві обґрунтовано визнається, що саме суспільна небезпечність є тим критерієм, який має бути покладено в основу відмежування злочину від інших правопорушень. Однак щодо питання, яким чином вона виконує цю розмежувальну функцію, існують два різних підходи. Одні юристи, відмежовуючи злочин від інших правопорушень, вважають, що лише злочин має суспільну небезпечність, що це специфічна соціальна властивість лише злочину. Інші право­порушення не є суспільно небезпечними: їм притаманна лише така властивість, як суспільна шкідливість. Тобто відповідно до такого погляду є якісна різниця в соціальній природі злочину та інших правопорушень: злочин за своєю природою це суспільно небезпечне діяння, а іншим правопорушенням така соціальна властивість не притаманна, – вони є лише суспільно шкідливими, тобто здатні заподіювати шкоду окремим держав­ним, суспільним, особистим інтересам. Отже, відповідно до цього погляду, злочин та інші правопорушення, – якісно са­мостійні види правопорушень не тільки за їх правовою приро­дою, ознакою протиправності, а й за їх соціальним змістом – матеріальною ознакою.

Інший погляд виходить з єдності соціальної природи всіх правопорушень – їх суспільної небезпечності. Тому відмінність між злочином та іншими правопорушеннями визначають за ступенем суспільної небезпечності. Специфіка злочину вияв­ляється саме в підвищеному ступені суспільної небезпечності: він завжди є більш небезпечним, ніж будь-яке інше правопору­шення. А тому відмінність злочину від інших правопорушень — у кількісній, а не якісній характеристиці.

Приклади суміжних діянь:

Дрібне розкрадання (ст. 51 КпАП) і крадіжка (ст.185 КК)

Дрібне хуліганство (ст. 173 КпАП) і хуліганство (ст.296 КК)

….

Нормативні матеріали до теми

 

Кримінальний кодекс України

 

Стаття 185. Крадіжка



     1. Таємне викрадення чужого майна (крадіжка)

…

Стаття 296. Хуліганство



     1. Хуліганство,  тобто грубе порушення громадського порядку з

мотивів   явної   неповаги   до  суспільства,  що  супроводжується

особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом,

…

Кодекс України про адміністративні правопорушення

Стаття 51. Дрібне викрадення чужого майна

Дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати

…

Викрадення чужого майна вважається дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

 

Стаття 173. Дрібне хуліганство

Дрібне хуліганство, тобто нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян, -

Контрольні питання

1. Які відносини регулює адміністративне право?

2. Які відносини входять до предмету кримінального права?

3. Що таке адміністративне правопорушення?

4. Чим відрізняються адміністративне правопорушення і злочин?

5. Які адміністративні правопорушення можуть вчинити неповнолітні?

6. Які органи можуть розглядати справи справи про адміністративні проступки?

7. Як існують види адміністративних стягнень?

8. Які адміністративні стягнення застосовуються до неповнолітніх?

Практичні завдання

Розв’яжіть задачу

Кінащук, підійшовши до автомата з газованою водою, встановленого в приміщенні заводу, та переконавшись, що поблизу нікого немає, узяв 200-грамовий стакан і поклав його в пакет. Вийшовши з будівлі, він пішов у сквер, де використав стакан для розпивання пляшки вина.

На основі аналізу ст.ст. 51 та 173 КпАП та ст.ст. 185 і  296 КК України визначте, який вид правопорушення (злочин чи адміністративний проступок) вчинила дана особа.