Правоохоронна діяльність є одним з
видів державної діяльності. Конституція визначає Україну як правову державу. Це
означає, що держава в особі її органів здійснює свою діяльність на основі норм
права, забезпечує верховенство закону, охорону законних інтересів особистості,
взаємну відповідальність держави і громадян.
Права і свободи людини в правовій
державі є найвищою цінністю, а визнання, дотримання та захист прав і свобод
оголошуються обов'язком держави. Таким чином, держава зобов'язує всі свої
органи, установи поважати і дотримуватися законні права і свободи громадян. Всі
органи законодавчої, виконавчої та судової влади повинні вживати заходів для
підтримки законності і правопорядку в державі. Суворо дотримуючись законів,
забезпечуючи реалізацію своїх прав громадянами, відстоюючи законні державні
інтереси, державні органи тим самим опосередковано беруть участь у
правоохоронній діяльності, тобто сприяють охороні права від порушень. Однак це
важлива, але далеко не єдина сторона діяльності більшості державних органів. В
основному, вони вирішують конкретні господарські, культурні, соціальні
завдання, для досягнення яких вони і створюються. А для постійної охорони права
від порушень, для виявлення, припинення і попередження правопорушень,
застосування різних санкцій до правопорушників держава створює спеціальні
органи, для яких правоохоронна діяльність є головною. Ці органи уповноважуються
особливими законами здійснювати правоохоронну діяльність у встановленій законом
формі.
Таким чином, держава створює
спеціальні органи, чиєю основною метою є захист права від порушень, виявлення,
припинення і попередження правопорушень, застосування до правопорушників
заходів примушення. Ці органи іменуються правоохоронними. В юридичній
літературі вироблено низку ознак, яким повинен відповідати державний орган для
того, щоб його можна було вважати правоохоронним:
1. Правоохоронний орган
уповноважується законом для здійснення правоохоронної діяльності. Як правило,
це закон, спеціально присвячений завданням організації і діяльності цього
органу.
2. Правоохоронний орган здійснює
свою діяльність не в довільній формі, а з дотриманням встановлених законом
правил і процедур. Порушення цих правил співробітниками правоохоронних органів
тягне дисциплінарну, адміністративну, матеріальну або кримінальну
відповідальність.
3. Правоохоронні органи в процесі
своєї діяльності мають право застосовувати заходи державного примусу до осіб,
що допустили правопорушення. Ці заходи розрізняються залежно від компетенції
органу та тяжкості вчиненого правопорушення.
4. Законні і обґрунтовані рішення,
прийняті правоохоронними органами, підлягають обов'язковому виконанню
посадовими особами та громадянами. Невиконання цих рішень утворює самостійне
правопорушення, яке тягне додаткову відповідальність.
Традиційно до правоохоронних органів
відносять суд, прокуратуру, поліцію. В останні роки, у зв'язку з розвитком системи
правоохоронних органів до них додалися митні органи, органи служби безпеки,
органи податкової служби, податкової поліції та ін.
Матеріал для поглибленого вивчення
Деякі автори відносять до
правоохоронних органів і такі недержавні організації, як адвокатура, нотаріат,
приватні охоронні служби. Вважаємо, що такий висновок не обґрунтований. Хоча
адвокатура, приватні охоронні служби відіграють значну роль у захисті
охоронюваних інтересів громадян і організацій, вони не володіють тими ознаками,
які були вказані вище, і в першу чергу не мають права застосовувати заходи
державного примусу.
Поліція і
неповнолітні
Запобігання злочинам серед
неповнолітніх повинно проводитись у разі, коли: є факти, що вказують на реальну
можливість вчинення неповнолітнім злочину (для попередження останнього);
неповнолітнім було вчинено злочин (для попередження вчинення злочину іншим
неповнолітнім з тих самих причин та умов); необхідно забезпечити належну
поведінку неповнолітніх, які відбули покарання (достроково звільнені) або
засуджені до міри покарання, не пов’язані із позбавленням волі, або яких
повернули батькам після перебування у місцях відбування покарання.
У МВС України приділяється увага
організації і проведенню заходів, спрямованих на попередження правопорушень і
злочинів, профілактичній роботі серед неповнолітніх. З урахуванням
соціально-економічної ситуації, що склалася в державі, удосконалюється система
запобігання злочинності. Спираючись на соціальні пріоритети та демократичні
цінності суспільства, визначаються умови, в яких ця діяльність буде здійснюватись і надалі.
Функції поліції щодо прийняття
заходів попередження злочинів серед неповнолітніх слід визначити таким чином:
1) повідомлення, які вказують на
можливість вчинення злочину неповнолітніми, повинні збиратись всіма
працівниками поліції у межах їх компетенції;
2) попереджувальні заходи до
неповнолітніх, щодо яких надійшла інформація про можливість вчинення ними
злочинів, повинні вживатись всіма органами поліції негайно і беззаперечно;
3) запобіжні заходи, необхідність
яких виникла під час розслідування кримінального провадження, здійснюються
слідчими (в окремих випадках залучаються працівники молодіжної превенції та
представники громадськості);
4) забезпечення належної поведінки
неповнолітніх, які відбули покарання, повинно здійснюватись
органами внутрішніх справ з допомогою громадськості.
Профілактика є загальносоціальною
проблемою, до розв'язання якої мають бути залучені всі соціальні інститути та
громадськість, оскільки і цей напрям соціальної діяльності взагалі, і зокрема
правоохоронної, має одержати ґрунтовні правові засади.
Для здійснення запобіжної діяльності
молодіжної превенції поліції потрібні висококваліфіковані кадри правоохоронців,
педагогів, вихователів, психологів, соціальних працівників, готувати які
покликані специфічні навчальні заклади.
Як звернутися до поліції
Спершу спробуйте заспокоїтися та
пригадати все докладно, згодом якомога швидше зателефонуйте за номером «102» та
повідомте про те, що сталося, усі подробиці, особисті
прикмети особи, яка вчинила проти Вас незаконні дії.
Подайте до місцевого управління поліції повідомлення
про факт нападу, побиття чи розбою в письмовій (заява) або усній формі
(обов'язково складається протокол, який підписується Вами).
Водночас із реєстрацією повідомлення
в журналі реєстрації заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються,
оперативний черговий або спеціально уповноважений працівник поліції оформляє
талон-повідомлення.
Талон складається з двох частин:
талону-корінця, у якому вказуються дані про заявника, короткий зміст заяви
тощо, і талону-повідомлення з відомостями про особу, яка прийняла повідомлення,
та орган внутрішніх справ.
Отримання талону-повідомлення
необхідно засвідчити підписом на талоні-корінці, який залишається в черговій
частині органу внутрішніх справ.
Звертайтеся до поліції й тоді, коли
Ви стали свідком інших протиправних дій.
Найбільш простий та поширений спосіб
повідомити про злочин - це зателефонувати до служби «102». З мобільного теж
можна набирати номер «102», дзвінки на цей номер безкоштовні.
Існують й інші способи звернень.
Наприклад, Ви можете подати письмову заяву про злочин. Така заява подається до
чергової частини будь-якого органу поліції
чи будь якому працівнику поліції.
Матеріал для поглибленого вивчення
Повідомлення може містити будь яку
інформацію. Наприклад, про погрозу безпеки, про нещасний випадок, ДТП, про
надзвичайну подію, про масові безладдя. Як правило, повідомлення в поліцію
надходять телефоном.
Заява, у свою чергу, - це кримінально-процесуальний
документ, що повинен містити інформацію про конкретний злочин. Так само, як у
будь яку державну установу, до поліції завжди можна направити письмове
звернення з питання, яке відноситься до її компетенції.
Повідомлення можна подати усно,
письмово, поштою, телефоном або факсом.
У ньому повинні бути зазначені
обставини події, година, місце, її учасники й прикмети, дані порушників, якщо
це відомо. Головна умова - заявник зобов'язаний повідомити свої дані. Анонімні
повідомлення й заяви не реєструються й не розглядаються, якщо інакше не
передбачено законом.
Згідно зі ст. 23 Закону України «Про
національну поліцію» поліція, відповідно до своїх завдань, здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про
кримінальні, адміністративні правопорушення або події. Заяви
і повідомлення про злочини, що вчинені або готуються, незалежно від місця і
часу їх скоєння, повноти отриманих зведень і форми подання, а також особистості
заявника, приймаються цілодобово оперативним черговим того органу поліції, до
якого звернулася особа чи надійшло повідомлення.
Органи поліції приймають заяви
цілодобово й незалежно від їхнього змісту. Не має значення і місце скоєння злочину.
Представник поліції ні у якому разі не може відмовити у прийнятті заяви. Він не
може направити громадянина до іншого органу. Оскаржити дії працівника поліції,
який відмовляється прийняти заяву, можна його начальнику або звернувшись до
вищого органу поліції, суду або прокурора.
У поліції укриття злочинів
розцінюється як порушення закону та надзвичайна подія. Діє Інструкція про порядок ведення єдиного обліку
в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та
інші події від 06.11.2015 року №
1377. Навіть, якщо
злочин незначний або не має перспектив до розкриття (наприклад, невідомі дані
про злочинця, на місці події не залишилися його сліди тощо), заяву зобов'язані
прийняти, зареєструвати й прийняти по ній процесуальне рішення (внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань).
Це рішення приймається у термін до 24 годин.
Кожна заява, звернення, повідомлення
реєструються і їм присвоюється реєстраційний номер. У разі безпосереднього
звернення до чергової частини заявникові видається талон-повідомлення, у якому
вказуються відомості про працівника, який прийняв заяву, реєстраційний номер,
найменування органу внутрішніх справ, адреса, службовий телефон, дата прийому й
підпис, ініціали та прізвище чергового.
Заявник має право:
- викладати
заяву державною мовою або іншою мовою, якою він володіє, та користуватися
послугами перекладача;
- одержувати
письмове повідомлення про рішення, прийняте за його заявою;
- оскаржувати
дії працівників органів поліції, які розглядали його заяву, керівнику органу поліції,
прокуророві чи у суді.
Права
неповнолітніх при затриманні, арешті, допиті
Якщо людина нічого не порушувала, то
вона і вести себе буде належним чином. Тобто вона не буде боятися поліції чи
інших працівників, які її затримують. Ця людина буде себе поважати і діятиме
відповідно до рівня своєї освіти, культури, тих знань, які в неї є. І в той же
час, дійсно, працівникам поліції необхідно час від часу звертатися до всіх нас.
Це буває із найрізноманітніших обставин. Тому коли працівники поліції
звертаються до вас, то перш за все вони всі представляються, показують
посвідчення. І нічого дивного не буде, якщо ви представитеся і попросите цю
людину зробити те ж саме. Візьміть ручку, олівець, якщо є можливість – запишіть,
немає можливості – намагайтеся запам’ятати, хто ця людина, щоб ви знали, куди
вас везтимуть і на якій вона посаді. Це в абсолютній більшості випадків вплине
на цю людину і, скажімо, якогось зверхнього ставлення чи зловживань можна буде
уникнути, бо працівник поліції побачить, що ви знаєте свої права і знаєте
обов’язок працівника поліції представитися таким чином, щоб ви це запам’ятали.
Коли вас запрошують пройти чи
проїхати у відділ поліції нічого дивного в цьому немає. Попередьте своїх
близьких з тим, щоб вони знали, що вас викликають чи запропонували на вулиці
проїхати автомобілем. Назвіть марку машини, назвіть, який працівник, в який
відділ поліції – міський чи районний – ви будете їхати, і скільки годин будете
там перебувати. Максимум – це три години.
Коли працівники поліції до вас
звертаються, з’ясуйте у них, з яких підстав. Ви можете бути свідком якихось
подій. Це буває дуже часто. І ви зобов’язані просто з’явитися і розказати чи
написати те, що ви бачили. Це буде краще для того, щоб всі абсолютно можливі
теоретичні свідки були опитані. Інша річ, коли ви підозрюєтеся в чомусь. Тоді,
звичайно, вас доставлять туди як людину, яка теоретично може вчинити
протиправну дію, і у вас можуть і мають право оглянути ваші кишені і те, що у
вас знаходиться. Є певний порядок, він передбачає те, що працівники поліції повинні
попросити двох понятих і тільки в їх присутності оглянути ваші кишені. Тоді
вже, навіть якщо у вас виявлять якісь предмети, що вам не належать, можна
ставити питання в іншому ракурсі: чи є там відбитки пальців цієї людини, чи
хто-небудь із знайомих бачив коли-небудь із нею ці предмети, іншого роду
питання, які дадуть змогу з’ясувати, що, дійсно, людині підкинуто ці предмети з
якоюсь метою чи вони дійсно є її власністю і вона повинна за те, що вона їх
носить, зберігає, відповідати так, як це передбачено законом.
Якщо вас запросили як свідка, то ви
зобов’язані дати показання свідка як громадянин, і це передбачено
законодавством. У даному випадку від людини будуть відбирати пояснення.
Пояснення – це не допит. Людина може писати, якщо вона добре володіє мовою,
особисто, може писати працівник поліції, але треба, щоб він чітко і ясно
перечитав це пояснення і щоб людина зрозуміла, чи дійсно все відображено її
словами, її реченнями, її формулюваннями. Допит – це вже тоді, коли є порушене кримінальне
провадження, і людина є свідком. Вона попереджається про кримінальну
відповідальність за неправдиві свідчення, за відмову від дачі свідчень, і, можливо,
що людина буде визнаватися навіть підозрюваною, коли є достатні підстави
вважати, що вона скоїла даний злочин. Тоді людині роз’яснюється інша категорія
її прав, у тому числі – відмовитися давати показання, користуватися правом
консультуватися з адвокатом, вона може написати, що вона відмовляється давати
показання до консультації з адвокатом – цілий ряд процесуальних прав, які
повинні забезпечити працівники поліції.
Якщо складається протокол огляду, то
він чітко відображає сам процес. Тобто, якщо це оглядається сумка, сумочка,
портфель, дипломат, то в ньому повинно бути записано про те, що воно з себе
являє: розміри даної сумки, чи даного дипломата та інше. Записується те, що
його відкрили, те, що згори лежить листок, і так по порядку всі речі. Якщо це
оглядається людина і у неї оглядають кишені (перш за все, просять: “Ти сам вийми речі і покажи”, а потім вже працівник поліції
оглядає), то пишуть, що з нагрудної кишені, чи із зовнішньої кишені, чи з
внутрішньої кишені дістали певний предмет і чітко його описують. І після того,
як все це переписано, підписуються поняті і підписується людина, у якої
оглядали ці речі, ці предмети, а в кінці – обов’язково працівник поліції чи
іноді СБУ. У нас часто кажуть, що працівники поліції можуть протокол
переписати, але якщо ви поставите там свій підпис, або якщо ви напишете там
якісь зауваження (обов’язково про це запитують працівники поліції), це буде
відображено в протоколі, в тому числі і якщо ви заявляєте, що деякі речі вам
було підкинуто. Якщо ви не зробите такого, то теоретично ці поняті можуть бути
якимись, скажімо, знайомими чи працювати на поліцію, вони цей протокол
перепишуть так, як це вигідно працівникам поліції. З вашим підписом це зробити
буде набагато важче.
Якщо ви йдете в лікарню, то повідомте про те, що ви на денному стаціонарі, ви йдете в
лікарню, вам треба пройти певні процедури. Працівники поліції можуть просто
приїхати з вами в лікарню і пересвідчитися у чергового лікаря чи в лікаря, який
вас лікує, що ви дійсно лікуєтеся і або прямо тут опитають вас із якихось
підстав, або запросять вас чи приїдуть за вами після завершення процедур. Якщо
у вас є якісь психічні захворювання і ви, таким чином, не можете адекватно
пояснювати, реагувати, то, знову ж таки, треба попередити працівників поліції
про це, так як ваші показання можуть суттєво впливати і на розслідування даного
провадження, і затримання інших людей.
Якщо виявилися якісь підстави, що
вас затримали у підозрі скоєння хуліганських дій, саме по собі відвідування поліції
не повинне перевищувати трьох годин з часу, коли вас туди доставили. За цей час
працівники поліції повинні встигнути отримати від вас пояснення, це виписано в
Законі. Якщо в них є підстави затримати вас, скажімо, є підозра, що ви скоїли
злочин, то тоді закон дозволяє затримати таку людину на три доби. Якщо вас
затримали за підозрою у скоєнні адміністративного проступку, то вас мають право
затримати до того часу, доки ваша справа не буде розглянута у суді. Тобто, якщо
це затримання було вранці, то вони зобов’язані оформити всі документи до кінця
робочого дня, доставити вас до суду, де обов’язково є черговий суддя, який цього
дня повинен розглянути вашу адміністративну справу. Якщо вас затримали після 17
години, то працівники поліції оформляють документи пізно вночі чи рано вранці і
десь на 11-13 годину вже вас привезуть у суд, де суд буде розглядати вашу
адміністративну справу і винесе рішення. Це може бути попередження, це може
бути штраф, але суд – дуже часто це буває – не знаходить у ваших діях складу адмінправопорушення і не притягує вас до адмінвідповідальності.
Оскільки в нас є Конституція
України, а в ній чітко написано про те, що кожна особа має право користуватися
послугами адвоката, то взагалі позиція всіх юристів така, що людина навіть
тоді, коли її затримали на вулиці і просять пройти в відділ поліції, має право
попередити працівників поліції, що в мене є угода з таким-то адвокатом, який
представлятиме мої інтереси в поліції, і я без цієї людини не буду давати
ніяких свідчень, ніяких показань. Навіть свідок повинен користуватися правом,
щоб його опитували в присутності адвоката, він просто повинен сидіти в цій кімнаті
і слухати, щоб по відношенню до цієї людини не було ніяких застережень. Ми дуже
часто зустрічаємо випадки, коли людину викликали як свідка, без адвоката його
опитали, а потім через три хвилини вона уже підозрювана. Працівники поліції,
прокуратури, СБУ при затриманні повинні забезпечити людині її консультації з
адвокатом і присутність адвоката навіть тоді, коли це буде усне пояснення. Саме
знаючи законодавство України можна вийти з таких ситуацій і уникнути
непорозумінь у стосунках із правоохоронними органами.
Нормативний матеріал
У різних нормативно-правових актах,
з врахуванням специфіки регульованих ними відносин, даються різноманітні
визначення правоохоронних органів. Наведемо деякі з них.
Правоохоронні органи
- органи прокуратури, Національної
поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних
Силах України, Національне
антикорупційне бюро України,
органи
охорони державного кордону,
органи доходів і зборів, органи і
установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного
фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші
органи, які здійснюють правозастосовні
або правоохоронні функції.
З А К О Н У
К Р А Ї Н И Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів м. Київ,
23 грудня 1993 року N 3781-XII в редакції від 23 грудня 2015 року.
Контрольні питання
1. Які ознаки правоохоронних
органів?
2. Назвіть декілька правоохоронних
органів і подумайте, яке їх основне призначення.
3. Який орган в структурі
Міністерства внутрішніх справ займається справами неповнолітніх?
4. Як себе слід повидати при
затриманні?
5. Що слід робити при обшуку
(огляді)?
6. Які права має неповнолітній при
допиті?
Практичні завдання
1. Проаналізуйте ст. 23 Закону
України «Про національну поліцію» та складіть таблицю прав працівників поліції.
2. Напишіть короткий твір на тему
«Якщо Вас затримала поліція»