Проблеми перекладу і типологія мовних образів у методології компаративних досліджень

Abstract

Мета.Розглянути питання про неможливість адекватного перекладу художнього тексту як контроверсійне щодо компаративістики як науки. Запропонувати інший кут зору на переклад художнього тексту: на рівні домінантних словесних образів, зокрема, неологізмів, символів, алегорій і метафор.Дослідницька методика.Ідеї статті базуються на працях з теорії перекладу (С.Аверинцев, М.Лановик), герменевтики, міфокритики (Е.Курціус, Н. Фрай, М. Еліаде), а також аналітичної психології (К.-Ґ. Юнґ), але скеровані на методологію компаративних досліджень.Результати.Компаративістика мусить базувати кожне дослідження на універсалізмі образного мовлення, який увиразнюється в процесі індивідуалізації літературної творчості.Разом зі словом як таким (первісним чи новим), символи, алегорії, метафори мають найбільш потужні дискурси в історії європейської культури, глибоко й усебічно вивчались від часів античності до сьогодні. Це універсальні коди, досконалі механізми пізнання світу і самопізнання, даровані людині разом з мовою. Образне мовлення відбиває універсальну й унікальну природу людини.Наукова новизна. Уперше доводиться теза про особливу роль чотирьох мовних конструктів (образних слів), неологізму, символу, алегорії, метафори. Обернені до світу, ці мовні образи стають міфами, топосами, архетипами або мандрівними персонажами культури; обернені до людини, вони стають місткими акумуляторами її пережитого, відбитком її неповторності, елементом оригінального авторського стилю. Неповторні авторські образи в глибинній (первісній, архаїчній) основі універсальні, а отже перекладаються на будь-яку мову без втрат.Практичне значення. Важливо поширювати розуміння двоїстої природомовних образів (неповторних і незмінних одночасно) на практику перекладу і компаративного дослідження.