Київський текст” художньому мисленні Віктора Близнеця (на матеріалі повісті Женя і Сенько”)

Abstract

Стаття присвячена дослідженню художнього світу Віктора Близнеця, зокрема, урбаністичного дискурсу в повісті „Женя і Синько”. Розкрито й проаналізовано особливий простір – місто, як щось відмінне від інших людських поселень чи від самої природи; розглянуто культурну та соціальну опозицію „місто – село” у психології героїв; простежено як у такому місті перетинаються різні рівні цивілізації та прошарки суспільства. Повість „Женя і Синько” розкриває феномен становлення й еволюції художньо-образного відтворення урбаністичної тематики в українській прозі другої половини ХХ століття. Архітектурний дискурс у творах цього автора пронизаний різноманітними кодами (історичний, мистецький, культуролігічний) і розрахований на ерудованого читача. Аналіз урбаністичного дискурсу у творчості В. Близнеця є необхідним та цікавим і допоможе краще розуміти знаки та повідомлення, що „передає” нам „київський текст” автора. Індивідуальність естетично-образного мислення письменника дозволяє створити такий образ міста, який вирізняє його твори серед зразків урбаністичної прози для дітей.