Становлення та розвиток конституційно-правової відповідальності в Україні в період Козацької доби та Гетьманщини

Abstract

Дана наукова стаття присвячена проблемам становлення та розвитку інсти­туту конституційно-правової відповідальності у період Козацької доби та Геть­манщини. Окрема роль тут належить юридичному закріпленню даного інститу­ту у положеннях Конституції Пилипа Орлика. В цілому, у юридичній науці існують різноманітні наукові напрями в питан­нях визначення конституційно-правової відповідальності. Такі наукові підходи можна об’єднати в чотири групи, зокрема: 1) науковий напрям, який базується на обґрунтуванні вузького розуміння конституційно-правової відповідальності, яке базується на визнанні лише ретроспективної (негативної) конституційно-пра­вової відповідальності; 2) науковий напрям, за яким обґрунтовується широке розуміння конституційно-правової відповідальності, що передбачає поєднання ретроспективної (негативної) та перспективної (позитивної) відповідальності; 3) науковий напрям, який розмежовує ретроспективну (негативну) та перспек­тивну (позитивну) відповідальність; 4) науковий напрям, який обґрунтовує як поєднання ретроспективної (негативної) та перспективної (позитивної) відповідальності, так і існування лише ретроспективної (негативної) відповідальності. Разом з тим, у контексті останніх тенденцій українського державотворення та правотворення, а також з урахуванням потреби у історико-правовому (а не суто теоретичному, галузевому чи інституціональному) вивченні потреб трансформації юридичної відповідальності в Україні та окремих її різновидів конституційно-правова відповідальність потребує окремого наукового дослідження саме з історико-правових позицій, включаючи становлення та розвиток у період Козацької доби та Гетьманщини. На думку автора, акти Козацької доби та Гетьманщини, а особливо - Конституція Пилипа Орлика 1710 року не лише визначала основи політичного та соціально-економічного ладу України, апарат державної влади на засадах поділу гілок влади на законодавчу, виконавчу і судову, а й передбачала конституцій-но-правову відповідальність як засіб забезпечення взаємодії між гілками влади та засіб їх ефективного функціонування. Ця конституційно-правова відповідальність існувала як у формі позитивної відповідальності, що проявлялось у чіткому визначенні повноважень органів влади та встановленні способів і форм взаємодії між ними, так і формі негативної відповідальності, яка передбачала можливість застосування санкцій до посадових осіб усіх рівнів.