Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: http://hdl.handle.net/123456789/12216
Назва: Антиросійський наратив у брошурах союзу визволення України: критика імперських ідеологем та міфотворення (1915–1916 рр.)
Інші назви: Anti-russian narrative in brochures of the union for the liberation of Ukraine: criticism of imperial ideologue and myth-making (1915–1916)
Автори: Коляда, Ігор Анатолійович
Борчук, Степан Миколайович
Куцик, Руслан Ростиславович
Ключові слова: пропаганда
антиросійські ідеї
імперські міфи
Союз визволення України
Дата публікації: 2021
Видавництво: ДНВЗ "Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника"
Бібліографічний опис: Коляда І. А. Антиросійський наратив у брошурах союзу визволення України: критика імперських ідеологем та міфотворення (1915–1916 рр.) / І. А. Коляда, С. М. Борчук, Р. Р. Куцик // Науковий і культурно-просвітній краєзнавчий часопис "Галичина". - 2021. - № 34. - С. 51-67.
Короткий огляд (реферат): У статті висвітлено головні особливості пропаганди антиросійських ідей та розвінчування імперських міфів у брошурах Союзу визволення України (СВУ), які були орієнтовані на українського читача та ставили своїм головним завданням широку пропаганду національного питання. Практично із самого початку створення організації, її члени приступили до активної інформаційної діяльності. У Від­ні та інших містах Європи було налагоджено широкі видавничі потужності, в контексті якої окреме місце відводилося друкуванню такого виду засобу інформації як брошури. У роки Першої світової війни, вони стали одним із важливих “майданчиків” для здійснення агітації та пропаганди. Своє голов­ною ціллю СВУ проголосив створення самостійної України. При цьому, реалізація такого плану вбача­лася лише за умови абсолютної поразки у війні Російської імперії. У зв’язку з цим, одним із ключових інфор­маційних завдань, яке постало перед членами організації було формування негативного образу Росії. Для цього, авторами використовувався широкий спектр пропагандистських прийомів. Серед них, найбільш поширеним був прийом “протиставлень та порівнянь”. У брошурах систематично відзна­чалося на пози­тивних політичних змінах, які відбулися в Австрії і, що українці тут мають більш широкі права та сво­боди на власний розвиток, ніж у Росії. Особливого значення в антиросійській риториці автори нада­вали аргументації з історичної точки зору. Події та факти минулого були чи не найкращим способом, щоб переконати читача у власній правоті. Окрім формування загального негативного образу Росії, важли­вим інформаційним завданням було протидіяти імперським міфам, які довгий час насаджу­валися у суспільній свідомості українського народу і в роки війни набули нового імпульсу. Від так, автори брошур здійснюють спробу спростувати наступні міфи: що нібито в княжу добу існувала одна “спільна русска держава”, що Московське царство є прямим спадкоємцем Давньої Русі, що угода Богдана Хмельниць­кого з московським царем Олексієм Романовим 1654 р. була “повторним повер­ненням” українських земель до Росії, а також, що поточна боротьба ведеться за звільнення братніх слов’янських народів від гніту країн Троїстого союзу. У підсумку, перед читачем Росія поставала у вигляді головного винуватця війни та ворога, який несе за собою лише цілковиту руїну, має на меті повністю знищити будь-які прояви українського національного руху і є основною причиною, чому протягом тривалого часу в історії український народ був позбавлений власної державної самостійності.
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): http://hdl.handle.net/123456789/12216
Розташовується у зібраннях:№ 34

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
5539-Текст статті-14524-1-10-20211218.pdf473.95 kBAdobe PDFПереглянути/Відкрити


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.