Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: http://hdl.handle.net/123456789/12292
Назва: Інноваційність у вищій педагогічній освіті: реальність та перспективи
Інші назви: Innovation in higher pedagogical education: reality and prospects
Автори: Оліяр, Марія Петрівна
Ключові слова: вища педагогічна освіта
освітні інновації
викладач-інноватор
віртуальна мобільність
цифрова компетентність
Дата публікації: 2021
Видавництво: Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника
Бібліографічний опис: Оліяр М. П. Інноваційність у вищій педагогічній освіті: реальність та перспективи / М. П. Оліяр // Гірська школа Українських Карпат. - 2021. - № 25. - С. 88-92.
Короткий огляд (реферат): У статті здійснено аналіз стратегічних аспектів розвитку вищої педагогічної освіти України за сучасних умов. Зазначено, що процес прогресивних суспільних змін в Україні передбачає демократизацію системи освіти, в тому числі й вищої педагогічної, її інноваційний розвиток. У публікаціях українських і зарубіжних учених спостерігаються спроби розробки стратегічних напрямів утілення ідей демократизації та інноваційності розвитку вищої освіти. За цих умов перед університетською освітою постає низка викликів, що вимагають негайного реагування. Сучасні наукові дослідження свідчать, що сьогодні тиск конкуренції на університети сильніший, ніж будь-коли раніше. Визначено, що причинами цього є збільшення кількості закладів вищої освіти та масифікація вищої професійної освіти серед населення європейських країн, у тому числі України, доступний для української молоді студентського віку ринок вищої освіти зарубіжних країн, а також демографічна криза. Усе це зумовило жорстку конкуренцію між закладами вищої освіти, бурхливий розвиток рекламних і піар технологій, спрямованих на боротьбу за абітурієнта, активізацію процесу рейтингування університетів. Акцентовано на ключових ідеях, які об’єднують сучасний університетський освітній простір. По-перше, головною фігурою в нових умовах є студент як споживач освітніх послуг, отже, необхідне максимальне врахування потреб та інтересів студентської молоді. По-друге, потрібно орієнтуватися на нову модель класичного університету. Зокрема, найважливішим трендом сучасної освіти є поєднання інноваційності і традиційності, розроблення теоретичних засад та пошук ефективних практик запровадження освітніх інновацій. Третій виклик полягає в тому, що фундаментальні питання про зміст навчання і способи його передачі знову загострюються внаслідок поширення нових комунікаційних технологій і соціальних мереж. У цих умовах прогрес розвитку окремо взятого університету безпосередньо залежить від того, наскільки він здатний забезпечити організаційно-методичний супровід програм віртуальної мобільності та сприяти формуванню цифрової компетентності студентів і викладачів. Розкрито суть державної інноваційної політики у сфері вищої освіти, яка повинна базуватися на системі принципів, що включають: задоволення особистісних потреб у навчанні і задоволення суспільних потреб в освічених особистостях, підготовлених до інноваційної діяльності; інтеграцію науки, освіти та виробництва; оптимізацію механізмів державного регулювання сфери освіти та самоуправління на демократичних засадах; державну політику генезису інноваційних процесів у сфері освіти; запровадження на практиці парадигми неперервної освіти впродовж усього життя людини.
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): http://hdl.handle.net/123456789/12292
Розташовується у зібраннях:№ 25

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
5808-Текст статті-15521-1-10-20220224.pdf216.69 kBAdobe PDFПереглянути/Відкрити


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.