Юридичне закріплення конституційно-правової відповідальності в українських радянських конституціях 1919 та 1929 років

Abstract

Питання становлення та подальшого розвитку інституту конституційно-правової відповідальності, його правового закріплення та затвердження механізму його реалізації завжди відігравало важливу роль у контексті розбудови державно-правових інститутів у різні історичні періоди. Радянський період в історії розвитку української державності не став винятком. Яскравим прикладом цього були перші українські радянські Конституції 1919 і 1929 рр., коли також відбувався процес формування органів влади, а також розподіл повноважень і відповідальності між ними (як конституційної, так і політичної відповідальності). У контексті вищезазначеного. Отже, історико-правові аспекти становлення та правового закріплення інституту конституційно-правової відповідальності у змісті українських радянських конституцій 1919 та 1929 років потребують окремого наукового дослідження. Враховуючи викладене, метою даної статті було дослідження становлення та правового закріплення інституту конституційно-правової відповідальності у змісті українських радянських конституцій 1919 та 1929 років. За результатами порівняння ступеня закріплення конституційно-правової відповідальності у змісті Конституцій УРСР 1919 та 1929 рр. можна встановити, що Конституція УРСР 1929 р., на відміну від Конституції УРСР 1919 р. мала такі переваги: ​​1) структурована та розмежована відповідальність своїх державних органів та посадових осіб; 2) частково розрізняють позитивну та негативну конституційно-правову відповідальність; 3) диференційована колегіальна та індивідуальна конституційно-правова відповідальність.