Етнополітичні процеси на Гуцульщині та Бойківщині у 1920-х рр. (за документами місцевих органів влади Станиславівського воєводства)

Abstract

Події останніх років актуалізували потребу регіональних студій. Проблеми регіоналізму мають глибоку історичну ретроспективу. Міжвоєнна Річ Посполита зробила спробу розіграти карту регіоналізму, зокрема й на теренах Українських Карпат, де мешкають етнографічні групи українського народу – гуцули, бойки, лемки. Ця спроба виявилась невдалою і не була сприйнята місцевим населенням. Як бачились ці процеси регіональними структурами польської влади? Попри значні напрацювання з окресленої тематики, період 1920-х років висвітлений недостатньо. У фокусі цієї статті – політичні джерела ідентифікації, а саме діяльність партій і громадських організацій на Гуцульщині та Бойківщині 1924–1929 рр. у межах Станиславівського воєводства та через призму її бачення місцевими органами польської влади. Джерельною базою дослідження послугували неопубліковані документи Державного архіву Івано-Франківської області. Аналіз документальної інформації свідчить, що українська національна ідентичність галицьких гуцулів і бойків у 1920-х роках була реальною і функціональною. У її «конструюванні» та маніфестації важливу роль відіграла активна діяльність політичних партій, культурно-освітніх, кооперативних та інших організацій, що мала виразно український етнонаціональний характер. Найбільшою популярністю користувалися Українське національно-демократичне об’єднання та Українська соціалістично-радикальна партія, які чітко декларували незгоду з приналежністю українських земель до Польщі та прагнули незалежної України. Популярність пропольських партій була незначною. Галицька Бойківщина характеризувалася помітно вищим ступенем політизації етнічності, ніж Гуцульщина. Підсумком етнополітичних процесів 20-х років на Гуцульщині та Бойківщині стало утвердження української національної самосвідомості. На практиці самі місцеві польські чиновники не ставили під сумнів приналежність гуцулів і бойків до українського народу, що підтверджує штучність пізнішої польської політики місцевих «регіоналізмів» 1930-х рр. Уявна картина етнополітичних процесів у регіоні, представлена в документах місцевих органів державної влади, в цілому була об’єктивною. Питання про те, чи впливала вона на прийняття політичних рішень, залишається відкритим для подальшого вивчення.