Консолідація національної демократії в країнах Центрально-Східної Європи: теоретико-методологічні засади

Abstract

В статті розглянуто теоретичні аспекти консолідації демократії в країнах Центрально-Східної Європи. Здійснено теоретико-методологічний аналіз демократичної консолідації в умовах формування нового міжнародного порядку. Автор пропонує для розгляду оптимальну теоретичну основу та методологічний інструментарій для оцінки впливу рівня місцевої демократії на стан політичного режиму, зокрема на процес консолідації демократії в країнах Центральної та Східної Європи. Зокрема, пропонується застосувати теорію неоінституалізму. Проаналізовано і осмислено основні концепції консолідації демократії в їх історичній послідовності. Встановлено, що «консолідація демократії» передбачає процеси інституціоналізації і легітимації демократії. Доведено, що процеси глобалізації та інформатизації не завжди сприяють розвитку демократичних інститутів і процесів у консолідації демократії, особливо в державах з незавершеним демократичним транзитом, а навпаки, викликають різноманітні кризові явища, що можуть сприяти делегітимізації і авторитаризації «молодих» демократій. Виявлено специфіку становлення ліберальної демократії у посткомуністичних суспільствах. Доведено, що у перехідних суспільствах становлення демократії відбувається порізному залежно від попереднього політичного режиму. При переході від авторитарних режимів докорінні зміни системної якості здійснюються у політичній сфері. При переході від тоталітарних режимів докорінні якісні зміни відбуваються в усіх сферах суспільного життя трансформаційних суспільств.