Соціальний вимір продуктивної спроможності економіки регіонів України в умовах війни

Abstract

Людський потенціал сьогодні є основою для зростання спроможності держави як на внутрішньому, так і на міжнародному ринках, і в цілому підґрунтям для соціально-економічного поступу суспільства. Безпрецедентне вторгнення Росії в Україну і розгортання на території нашої держави повномасштабної війни призвело до миттєвих змін демографічного становища держави, що своєю чергою спричинило відповідні наслідки для економіки, які будуть відчутні ще тривалий час. З початку війни з території України виїхало більше 6 млн. осіб, приблизно 7,7 мільйона змушені були покинути свої домівки і стали внутрішньо переміщеними особами. Попри чималу кількість досліджень, на сьогодні особливо актуальним залишається питання збереження людського потенціалу України саме в умовах російської агресії. Таким чином, метою даної статті є окреслення сучасної проблематики втрати людського потенціалу внаслідок російської агресії, формування можливостей і пошук шляхів для його збереження та відтворення, а також реалізація ефективного сценарію управління людським потенціалом як на національному, так і на регіональному рівнях. У статті розглянуто сутність категорії людський потенціал, визначено авторське трактування змісту цієї категорії. Також зроблені певні припущення щодо економічних перспектив і визначальної ролі демографічного чинника для подальшого економічного майбутнього України. Окреслено основні шляхи для збереження людського потенціалу держави, а також його подальшого відтворення в умовах післявоєнного відновлення економіки. Обґрунтовано, що у майбутньому, після того як в українській економіці завершиться етап відбудови і вона вийде на шлях поступового розвитку, людський капітал відіграватиме визначальну роль. У довгостроковій перспективі, а саме у масштабі декількох десятиліть демографічний чинник може стати визначальним для розвитку економіки України. Сьогодні в Україні категорії людський потенціал і людський розвиток як взаємозалежні і доповнюючі категорії, які тісно корелюють між собою, змушені функціонувати у системі координат військово-економічних відносин. Відтак сучасна економічна політика держави вимагає посилення заходів не тільки військово-економічного, але й передусім соціально-культурного та морально-етичного розвитку людського потенціалу всередині країни, зокрема ефективного стратегічного управління ним у процесах формування пріоритетів зовнішньоекономічної діяльності та євроатлантичної перспективи.