Постмодерні сентенції постаті кідалт

Abstract

Роботу присвячено розгляду постаті кідалт – дорослої дитини – як породження реальності постмодерну. Постульовано, що втеча 20-35-річними людьми від біологічного віку як бажання вдягатися у підліткові речі, використання омолоджувальних процедур, пошуки екстремальних вражень, відсутність інвестицій у тривалі стосунки та власність є закономірним для постмодерну процесом стандартизації молодіжного стилю життя, ювеналізації суспільства. Досліджено паралелізми у визначеннях постаті кідалт як символу незрілості, уникання відповідальності та втечі від ідентичності дорослого. Висвітлено основні підходи до розуміння кідалтс як вікової та діяльнісної групи з ракурсу різних дисциплін. Поява кідалтс з точки зору маркетингу регламентована дією реклами та масової комунікації для просування задоволення нагальних потреб споживача (відсутність логіки у закупівлях, колективна регресія), що засноване на попиті на товари без утилітарної цінності, на ефекті ностальгії за знайомими відчуттями, на прирості споживачів старшого покоління, на стандартизації молодіжного стилю життя. З огляду на соціальну сферу, кідалтс з’являються через поведінку лідерів з її толерантністю та навіть заохоченнями щодо закріплення ірраціональності у свідомості людини – індивідуалізму, приватизації, нарцисизму та прибутковості. Масова культура, у свою чергу, диктує кідалтс прихильність до дозвілля та насолод як до базових орієнтирів та продуктів розвитку та щастя. Антропологічні дані демонструють, що нове покоління, відмовляючись від авторитаризму, патріархату та маскулінності, шукає альтернативних способів досягнення зрілості, але натомість позбавляються ідентичності дорослого. Постнекласична психологія, пояснюючи появу кідалтс, орієнтується на поняття нелінійності й анахронічної моделі життя та втечі особистості від свого біологічного віку як від постульованих рамок.Підкреслено, що такі типові риси та психологічні особливості кідалтс, як інфантильність, нарцисизм, ескапізм, високий рівень сугестивності, презентизм, відсутність змагальності та гасло "все й одразу" відкрили постмодерній особі простір для ґрунтовніших досліджень власної особистості, духовні пошуки та вільний вибір життєвого шляху.