Фемінітиви в українській мові: генеза, еволюція, функціонування

Abstract

Виконана дисертація – комплексне дослідження історії загальних назв осіб жіночої статі, у якому з’ясовано проблеми історичного становлення фемінітивів української мови, застосовано методику лексичного, словотвірного, функційно-стилістичного аналізу, діахронного і синхронного підходів, обґрунтовано низку спеціальних лінгвістичних понять і термінів. Схарактеризовано категорію жіночості від витоків до виникнення власної писемності, простежено її у взаємозв’язку з розвитком граматичних категорій особи, істоти та роду. Виявлено фемінітиви індоєвропейського походження, проаналізовано непохідні й похідні назви жінок, що сформувалися у праслов’янський період і збереглися в українській мові. Системно досліджено фемінітиви давньоукраїнської, староукраїнської, нової і сучасної української мови, відзначено їхні лексико-семантичні, структурно-словотвірні і функційно-стилістичні ознаки, статичні й динамічні явища на кожному історичному етапі, установлено закономірності розвитку фемінітивної підсистеми української літературної мови. Додатком до дисертації став історичний словник фемінітивів української мови як джерельна база і результат лінгвістичного аналізу. Пропоноване дослідження дає змогу усвідомити своєрідність вияву категорії жіночості як власне лінгвального феномену, а також як ареального, соціолінгвістичного, лінгвокультурологічного явища.