Генологічні моделі оповіді в поезіях у прозі Поля Верлена

Abstract

Метою статті є дослідження специфіки оповіді у поезіях у прозі Поля Верлена. Основою модельного поділу типів оповіді є синкретична природа жанру поезії в прозі, що полягає у взаємопроникненні епічного й ліричного начал, «накладанні» одних модифікацій на інші. У залежності від домінування тих чи тих генологічних елементів та стильової домінанти твору, у композиції оповіді переважають епіко-реалістичні або лірико-імпресіоністичні складові. З’ясовано, що твори епіко-реалістичного блоку за сюжетно-композиційною структурою діляться на дві категорії: перша – з домінуванням лінійного начала, друга − з фрагментарним принципом побудови, з посиленням естетизації та інтелектуалізації. Твори лірико-імпресіоністичної моделі містять внутрішній психологізований сюжет, увагу до почуттів та зміни емоційного стану, стильовий синкретизм, апеляцію до «вічних тем». З ліричною семантикою тісно пов’язана позиція ліричного героя, особистісний авторський досвід