Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: http://hdl.handle.net/123456789/14981
Назва: Семантико-граматичні особливості компонентів омокомплексу «ще (іще)» в українській мові
Автори: Джочка, Ірина Федорівна
Ключові слова: омокомплекс, граматична омонімія, прислівник, сполучник, частка
Дата публікації: 2022
Бібліографічний опис: Джочка І. Ф. Семантико-граматичні особливості компонентів омокомплексу «ще (іще)» в українській мові // Академічні студії. Серія «Гуманітарні науки». 2022. № 1, С. 24-31. https://doi.org/10.52726/as.humanities/2022.1.4
Короткий огляд (реферат): У статті проаналізовано семантико-прагматичні, морфологічні й синтаксичні параметри лексеми «ще (іще)», яка, залежно від контексту та функцій, може виступати в ролі прислівника, частки або сполучника. Зацікавленість дослідників у сучасному мовознавстві питаннями, пов’язаними з граматичною омонімією слів, зумовлює актуальність пропонованого дослідження. Зміна морфологічного статусу окремих лексем, неоднозначність структурно-семантичних характеристик, які виникають внаслідок зміни синтагматичного оточення, зумовлюють появу граматичних омонімів або морфологічних синкретичних одиниць. Частки як граматичний клас службових слів є компонентами багатьох омокомплексів в українській мові. Найпродуктивнішою базою творення омонімійних похідних часток виступають прислівники. Встановлено зміни семантико-функційного навантаження лексеми «ще (іще)», пов’язані з особливостями синтагматичного оточення, синонімійні ряди компонентів зазначеного омокомплексу, синтаксичні функції, позиційну закріпленість у складі синтаксеми. У граматичній сфері прислівника аналізоване слово виступає в придієслівній позиції, виражаючи низку темпоральних значень: ‘додатково до того самого’ (синоніми –знову, заново, повторно), ‘часова послідовність вияву певних подій’ та ‘тривалість дій’ (синоніми – до цих пір, до цього часу, поки що), ‘передчасність реалізації певної дії стосовно інших’ (у сполученні з часовими актуалізаторами). Втрата здатності називати непроцесуальну ознаку іншої ознаки та виконувати обставинну синтаксичну функцію спричиняє перехід прислівника ще (іще) у функціональну сферу часток. Окрім семантичної ознаки додатковості та градаційності, аналізована частка (найчастіше у складі стійких конструкцій – та ще й, от (ото, оце, се) ще, ще (іще) б пак, ще б не так та ін.) є виразником різноманітних семантико-прагматичних смислів: ‘негативна оцінка певного явища’, ‘уведення додаткового компонента’, ‘впевнене підтвердження чого-небудь’, ‘категоричне заперечення певної інформації’. Як компонент стійких конструкцій ще й, а ще, а ще й, та ще, та ще й лексема ще, залежно від контексту, може потрапляти в синтаксичну сферу сполучника і ставати виразником градаційних семантико-синтаксичних відношень, поєднуючи однорідні члени речення або предикативні частини як сполучники.
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): http://hdl.handle.net/123456789/14981
Розташовується у зібраннях:Наукові видання (ФФілолог)



Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.