Концепт ЩАСТЯ в римській лінгвокультурі (на матеріалі "Моральних листів до Луцилія" Сенеки)

Abstract

Стаття присвячена характеристиці поняттєвої складової етичного концепту щастя в римській лінгвокультурі. Розкрито смислове наповнення концепту як явища давньоримського культурного простору в епістолярній спадщині Сенеки. Ознаками справжнього щастя у філософії мислителя є його тривалість, незалежність від зовнішніх умов, самодостатність, тісний зв’язок з духовною сферою людини. Щастя – це стан душевного піднесення і задоволення, радість, внутрішній спокій, морально досконале життя, доброчесність і розум, внутрішня відмова від зовнішніх благ, звільнення від страху перед смертю і турбот про продовження життя, хвилювання про інших, задоволення власним життям і теперішньою миттю, насиченість і якість життя, духовна насолода. Умовами його досягнення є обмеження власних потреб, поміркованість у всьому, звільнення від страху, внутрішнє зречення від зовнішніх благ.