Тренінги як вид неформальної освіти та їх ефективність у навчальному процесі: досвід та перспективи

Abstract

У статті розглянуто педагогічний потенціал тренінгів як інноваційного способу здобуття неформальної освіти та саморозвитку фахівця Нової української школи. Розглянуто трактування терміна «неформальна освіта» науковою спільнотою, наведено характеристики неформальної освіти, перелічено можливі інституції її отримання. Визначено змістовне наповнення різних форм неформальної освіти в напрямі вдосконалення цифрової компетентності педагогів. Широко представлено передовий досвід організації та проведення тренінгів з підвищення кваліфікації науково-педагогічних та педагогічних працівників на базі Центру інноваційних освітніх технологій “PNU EcoSystem” Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. Доведено, що практика такої роботи є ефективною в контексті становлення Нової української школи, оскільки базується на перевіреному досвіді тренерів, здобутому під час численних навчальних візитів до провідних університетів світу, які претендують на найкращі інноваційні розробки щодо вдосконалення навчального процесу. Підвищення кваліфікації вчителів початкових класів засвідчило продуктивність проведення таких тренінгів, адже вони сприяють не лише творчій взаємодії учасників, а й формують уміння використовувати отримані практичні навички для розробки цікавого навчального контенту; спонукають до вдосконалення загальнокультурного та професійного розвитку слухачів; задовольняють соціально- комунікативні та інтелектуальні потреби; стимулюють професійне самовдосконалення. Досвід організації навчання показує, що учасники, які знайомі лише з базовим використанням цифрових інструментів, схильні більш змістовно використовувати їх у своїй педагогічній практиці. Сьогодні компетентний педагог здатний не лише використовувати, але й створювати інноваційні розробки, ураховуючи їх максимальний потенціал в освітньому контексті.