Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: http://hdl.handle.net/123456789/1611
Назва: Галицькі князі та знать у відносинах із Литвою ХІІ–XIV ст.
Автори: Волощук, Мирослав Михайлович
Ключові слова: Литва, Галич, Галицька земля Данило Романович, Лев Данилович, Войшелк, Шварно Данилович, Міндовг, Любарт Гедимінович, матеріальна культура, королівство Русі
Дата публікації: 2018
Видавництво: Національна Академія наук України
Бібліографічний опис: Український історичний журнал. 2018. № 4. С. 4–19
Короткий огляд (реферат): Мета дослідження: Шляхом верифікації різних за змістом та часом появи джерел у статті поставлено завдання комплексно відобразити перебіг військово-політичних, а також частково торговельних контактів володарів й містян Галича і Галицької землі з мешканцями Литовської землі упродовж ХІІ–XIV ст. Методологія дослідження спирається на принципи історизму, системності, науковості, міждисциплінарності. Використано такі загальноісторичні методи, як історіографічний аналіз, історико-генетичний, термінологічний аналіз, компаративний, типологічний. Використання загальноісторичних методів із компаративним зіставленням даних археології дозволяє посилити наукову новизну дослідження та дійти наступних висновків. На думку автора, найактивніший період окреслених двосторонніх взаємовідносин припав на другу половину ХІІІ ст., пов’язану із галицьким князюванням Шварна Даниловича 1264–1269 рр. та подвижництвом рідного брата його N за іменем дружини – литовського князя-монаха Войшелка. Друга фаза зацікавлення литовців галицькими справами датується серединою – другою половиною XIV ст. у період поділу спадщини Романовичів низкою династій, зокрема, Гедиміновичів. Відзначається уривчастий характер більшості писемних повідомлень, які доповнюються не чисельними пам’ятками матеріальної культури обох сторін. До таких відносимо браслети так званого “галицького типу”, знайдені в 30-х рр. ХХ ст. під час археологічних досліджень у Каунасі та предмети литовського бурштинового експорту, відомі зі знахідок початку ХХІ ст. у Галичі й Галицькій землі. Оригінальності дослідження додає периферійність розташування окреслених підконтрольних Рюриковичам теренів, а, отже, специфічності у стосунках із далекими балтами, порівняно із іншими руськими землями. У перспективі було б дуже привабливо археологічно локалізувати місцезнаходження литовського двору у літописному Галичі, особливо на тлі постійного зацікавлення долею колишньої князівської столиці науковцями різних галузей.
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): http://hdl.handle.net/123456789/1611
Розташовується у зібраннях:Статті та тези (ФІПМВ)

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
Voloshchuk_UIZh_2018_4.pdf4.3 MBAdobe PDFПереглянути/Відкрити


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.