Педагогіка церковних і світських дзвонінь у пору Великої російсько-української війни

Abstract

Огляд педагогіки церковних і світських дзвонінь сприяє розкриттю проблеми взаємозв’язку їх виховного й оздоровлюючого потенціалу. Його висвітлення актуальне в час подолання наслідків Великої російсько-українсько війни. Важливо, передовсім, прагнути не захворіти, мати надійну витримку й здатність легко переносити всілякі життєві негаразди тощо. Значимо вміти зміцнювати свою стресостійкість, застосовувати різні засоби збереження всіх видів здоров’я (духовного, морального, соціального, психічного, психологічного й тілесного). Важко переоцінити можливості мистецтва, зокрема церковного, музики дзвонів. Між методик, що множать резервні духовно-фізіологічні можливості організму, виділяють арттерапію, як здоров’язбережувальну технологію. Саме музика церковних і світських дзвонінь об’єднує оздоровчі можливості (вплив на тіло й душу) і виховні (дію на мораль, дотримання звичаїв тощо). Завдяки християнським обрядам уклалися канонічні засади застосовування дзвонів, формувалися народні звичаї використання такої музики. Ця звукова домінанта у довкіллі додавала в нього певний порядок, етикет, упорядковувала й надавала святкового чи сумного настрою.Краса дзвонінь, архітектура дзвіниць, відображення цього у візуальних видах мистецтва, літературі, музиці – ці головні елементи системи дзвонарська культура є духовною пам’яттю нашого народу. В її пізнанні неабияке значення має плекання етнокультурної компетентності освітян/освітянок відносно доречного використання належних педагогічних засобів здоров’язбережувальної роботи, мотивування вихованок і вихованців до безперервної самоосвіти, зокрема в аспекті опанування відомостями зі сфери дзвонарства (правдива інформація з історії України, багатство надбань її культури, наукові основи сприйняття музики, зокрема дзвонів тощо).