«Ioan Rusul» або «Ἰβάνης ὁ Ρὼς»: з історії політичної діяльності руського вельможі в Угорському королівстві та Болгарському царстві наприкінці ХІІІ – першій половині XIV ст.

Abstract

У статті розглядається одна з малодосліджених сторінок історії русько-угорсько-болгарських відносин, яка пов’язана з політичною діяльністю Івана, прозваного Руським, наприкінці ХІІІ – першій половині XIV ст. Коротко подаються звістки з угорських актових документів, що датуються 1267 і 1288 рр., в яких вперше згадується Iwan dictus Oroz. Особлива увага приділяється аналізу диплому угорського короля Карла I Роберта Анжуйського від 23 жовтня 1317 р., адресованого синам Миколи з роду Балоґ. Згідно з даними цього актового документа досліджуваний фігурант, можливо, був родинно пов’язаний з северинським баном Теодором з роду Чанад. Вказується, що Ioan Rusul міг брати активну участь у збройному виступі трансільванської знаті проти королівської влади в Угорщині. Відзначається, що внаслідок жорстокого придушення виступу знаті він емігрував до Болгарії, де став відомим під ім’ям. На основі повідомлень грецьких історичних творів висвітлюється активна військова діяльність останнього на службі болгарських царів з династій Тертерів і Шишманів. Розкривається його визначна роль в обороні Філіппополя (1323) та битві під Русокастро (1332). Робиться спроба визначення можливих нащадків Івана Руського та первинного його місця проживання.