Педагогічний потенціял відомостей про дзвонарство в «Історії мистецтва» Стівена Фартінга

Abstract

Вивчення шедеврів візуальної творчості в Історії мистецтва від найдавніших часів до сьогодення (редактор С. Фартінг) сприяє систематизації масиву матеріялів про таку важливу складову музичної культури як дзвонарство, розширює її іконографію. Його едукаційний потенціал бачиться резервом підвищення якості освіти. Трактування відомостей про зображені бубенці, дзвінки, дзвони, споруди для них сприяють оцінці їх семантики – однієї з основ розуміння пам’яток візуальних видів мистецтва, глибшому входженню в їх уявний світ, розвивають не лише інтелектуальну чи емоційну сферу особистості. Підтверджено давнє виготовлення в регіонах світу бронзи – найкращого матеріялу для виробництва згаданих ідіофонів. Феномен їх звучання в кожній культурі застосовували не тільки для повідомлень, а й він мав особливий символічний смисл, оберегове тлумачення, широко побутував у релігіях. Традиція використання ідіофонів у народній культурі перейшла в професійну музику, значення якої популяризували давні філософи. Зроду-віку усвідомлювалась її всеохопність, ключ до гармонії. Новим поштовхом розвою дзвонарства стало християнство. Його укріпленню сприяли високі дзвіниці, з яких далеко лунала значима музика дзвонів. Її регулярно чули з ратушних веж. Семантика гармонії та поліритмії різного забарвлення звучання дзвонів, що глибоко вкорінилися в життя людей, мов би заповняє змальоване митцями закликом славити Бога, символізує плин часу. Дзвіниці, ратуші зображені на шедеврах візуального мистецтва серед тла його вертикальним осердям. Воно часто надихало митців до творчості. В їхніх роботах з обрисами складових дзвонарства, вони мали своє призначення. Відомості про нього зі сторінок Історії мистецтва сприяє глибшому розумінню семантики пам’яток візуальних видів художньої творчості, пов’язане з народною культурою, красним письменством тощо. В окресленні взаємообумовленості різних видів мистецтва, його функцій, у тому числі, едукаційної, бачимо потужний педагогічний резерв, який варто застосовувати, передовсім, у змістовому компоненті різноаспектної роботи з підростаючим поколінням як запоруки його всебічного розвою.