Видатні оперні співаки Соломія Крушельницька та Михайло Голинський в житті Василя Стефаника

Abstract

Одним із штрихів до стефаникознавства є взаємини письменника-новеліста Василя Стефаника (1871–1936) із видатними українськими співаками Соломією Крушельницькою (1872–1952) та Михайлом Голинським (1890–1973). Як митці з яскраво вираженою національною і культурною ідентичністю своїм талантом, вони наповнювали духовне життя письменника новими фарбами, враженнями і відчуттями. Як багатогранні особистості, співаки віддавали шану таланту письменника, підтримували його у складний період життя. Соломія Крушельницька, як одна з найвідоміших жінок давньої та сучасної України, справила сильне враження на молодого Василя Стефаника. Він був захоплений її талантом, вродою, темпераментом, давав високу оцінку голосу та інтелекту Соломії. Цей пієтет до співачки письменник проніс крізь усе своє життя. Взаємини Василя Стефаника із Михайлом Голинським мали інший характер. Уродженець Городенківщини, яка сусідує із Снятинщиною, селянський син Михайло, як і Василь Стефаник, був великим патріотом України, романтиком, який мріяв співати для свого народу. Йому аплодували Львів і Варшава, Торунь і Берлін, Харків і Київ, Нью-Йорк, Оттава і Вінніпег. Його порівнювали з великим Карузо. Як родич Марка Черемшини (Івана Семанюка), Михайло часто гостював у нього у Снятині. З Русова сюди приїжджав і Василь Стефаник. Перебуваючи у 1926–1930 роках в радянській Україні (Одеса, Київ, Харків), співак стає зв’язуючою ланкою між українськими письменниками та В. Стефаником, які передавали вітання галицькому новелісту, бажали зустрічі з ним. Завоювавши авторитет після тріумфальних виступів у Харкові (тодішній столиці України), М. Голинський, виконуючи прохання професора Кирила Студинського, звертається до міністра освіти М. Скрипника із клопотанням про матеріальну допомогу для Василя Стефаника. Радянський уряд з пропагандивною метою призначив йому в 1928 році персональну пенсію, а в 1931 – у Харкові відзначив 60-ліття з дня його народження. М. Голинський брав участь у ювілеї письменника 17 червня 1927 року в Народному Домі у Львові. Джерельною основою статті є епістолярна та мемуарна спадщина цих непересічних особистостей.