Замкнене коло «смерть–життя–смерть»: кінопоетика збірки Василя Стефаника «Дорога»

Abstract

Стаття присвячена дослідженню кінопоетики збірки Василя Стефаника «Дорога». Метою розвідки є дати відповідь на проблемне питання: чи послідовний митець у використанні кінопоетичних засобів. Стефаникознавці послідовно констатують візуальність новелістики письменника, але ці твердження позбавлені уважного текстуального аналізу. Авторка послуговується апробованою методикою, яка передбачає увагу до художнього простору, внутрішнього світу персонажів, кольористики, звуків і художніх деталей. Основна дослідницька увага звернута на твори «Дорога», «Скін», «Палій», «Похорон», «Сон», «Озимина», «Такий панок». Це й становить історико-літературну новизну роботи. У результаті проаналізовані кольористика планів, семантика художніх деталей, образи, подані крупним планом, динаміка подій у кадрі; з’ясовано, що лише багатозначні в семантичному плані образи подаються крупним планом, кольористика послідовно розташованих кадрів збігається, гармонічності кадрам додають використані звуки. У новелах спостерігається чергування загальних і крупних планів, остання і перша новела створюють цілісність завдяки використанню візуального образу дороги.