Sweden’s Rejection of Neutral / Non-Aligned Status or why Ukraine’s Membership in NATO should have no Alternative

Abstract

З проголошенням у 1834 р. Декларації про нейтралітет, Швеція впродовж майже двох століть дистанціювалася від участі у військових конфліктах. В умовах ІІ світової війни та блокового протистояння офіційний Стокгольм, зберігаючи відданість політиці нейтралітету, проявив виняткову гнучкість та зумів запобігти втягуванню себе спочатку в збройну, а згодом – політико-ідеологічну конфронтацію. У контексті підготовки Швеції до вступу в ЄЕС, дискусії швецьких політичних еліт у І половині 90-х рр. ХХ ст. концентрувалися головним чином навколо «позаблоковості» та «військового неприєднання», натомість обговорення класичного нейтралітету відійшло на другий план. На початку ХХІ ст. нейтралітет фактично зник з офіційних документів королівства. Паралельно у практичній площині тривав процес демілітаризації, який не зазнав змін навіть після російсько-грузинської війни 2008 р. Початок російської агресії проти України шведи розцінили як виклик для міжнародного права та загрозу для безпеки європейського континенту. Відповідно офіційний Стокгольм вдався до системних кроків, які мали на меті посилення обороноздатності країни. Поряд із підвищенням витрат на військові цілі, збільшенням військового персоналу, зміщенням акцентів з закордонної активності збройних сил країни в бік територіальної оборонної, вони включали активізацію різнопланової співпраці з НАТО. При цьому попри зростання підтримки шведами вступу в Альянс, відмова від принципу «позаблоковості» не ставилася керівництвом держави на порядок денний. Кардинальна зміна підходів королівства до реалізації державної політики у сфері безпеки і оборони відбулася після 24 лютого 2022 р. Реагуючи на широкомасштабну агресію Росії проти України, шведи збільшили витрати на військові цілі, відмовилися від принципу, відповідно до якого Швеція не постачає зброю державі, яка перебуває у стані війни. Найбільш ґрунтовна трансформація у оборонній сфері, безумовно пов’язана зі зміною підходів керівництва держави до політики позаблоковості. У травні 2022 р. всупереч довготривалій традиції, офіційний Стокгольм подав заявку на вступ країни до НАТО. Попри те, що станом на квітень 2023 р. Швеція ще не є членом альянсу, однак перебіг подій свідчить про можливі позитивні зміни у цьому сенсі впродовж відносно короткого часу. У липні 2023 р. у Вільнюсі відбудеться черговий саміт НАТО, в ході якого одним із ключових буде українське питання. В цьому контексті, беручи до уваги приклад Швеції, українська дипломатія повинна докласти максимум зусиль для ухвалення реальних рішень, які відкриють Україні шлях до членства в Альянсі. Having proclaimed its neutral status in 1834, Sweden has long followed a special trajectory that allowed it to distance itself from participation in armed conflicts and military-political blocs. In the context of preparations to join the EU, the Swedish political discourse shifted from neutrality to the principles of ‘non-alignment’ and ‘military non-alignment’. At the beginning of the 21st century, neutrality virtually disappeared from the official documents of the kingdom. At the same time, Sweden was undergoing demilitarization, which was not hindered even by the war in Georgia in 2008. Only with the beginning of Russian aggression against Ukraine, the Swedes resorted to increasing military spending, military personnel, shifted focus from the foreign activity of the country’s armed forces to territorial defense, and also intensifying cooperation with NATO. A qualitative transformation of the official Stockholm approaches to the implementation of state policy in the field of security and defense emerged after the start of Russia’s large-scale war against Ukraine. In May 2022, contrary to the long-standing tradition of neutrality / non-alignment, official Stockholm applied for the country’s accession to NATO