Інституціоналізація медіації для врегулювання спорів в сфері права інтелектуальної власності

Abstract

Запропонована стаття присвячена дослідженню інституту медіації як самостійної процедури для врегулювання спорів в сфері права інтелектуальної власності. Автор зазначає, що доволі швидкий етап розвитку інформаційного суспільства, ІТ-технологій, поява нових об’єктів цивільних прав, в тому числі, й об’єктів права інтелектуальної власності ставлять перед законодавцем низку завдань, що потребують їх нагального вирішення, зокрема, завдання щодо належного правового регулювання суспільних відносин, які, вже, сьогодні, мають місце в державі та суспільстві загалом. Окрім того, взяття інтеграційного курсу України в ЄС, також, ставить перед нашою державою умови щодо вдосконалення правового регулювання інтелектуальної власності у відповідності до міжнародно-правових норм, зокрема, удосконалення тих правових положень національного законодавства, що стосуються вирішення спорів в сфері права інтелектуальної власності, що все частіше мають місце в дійсності. Тому, законодавець приймає низку правових актів щодо удосконалення правового регулювання відносин, що виникають в сфері права інтелектуальної власності, прикладом чого є й прийняття Закону України «Про медіацію». Адже, медіація займає особливе місце серед примирних процедур врегулювання спорів серед альтернативних судовому розгляду вирішенню спорів, що пов’язані з порушеннями прав інтелектуальної власності. За результати проведеного дослідження автор приходить до висновку, що медіація у сфері інтелектуальної власності може застосовуватись у випадках: - при врегулюванні спорів, що виникають у зв’язку з використанням об’єктів інтелектуальної власності без згоди правовласника (автора, творця, винахідника або ж особи, якій належать права інтелектуальної власності відповідно до договору чи закону); - спори, що виникають у разі порушень прав інтелектуальної власності; - спори, що виникають при ліцензуванні та передачі прав інтелектуальної власності; - спори, що виникають у зв’язку з укладенням та виконанням договорів у сфері інтелектуальної власності, зокрема, договорів щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності; - спори, що виникають із використанням об’єктів інтелектуальної власності, які передані третім особам.