Природа, ознаки та види цивільно-правових договірних конструкцій в сфері розробки та реалізації інновацій

Abstract

У статті розглядається цивільно-правовий договір як універсальна конструкція для регулювання приватноправових інноваційних відносин. Договір є пластичною конструкцією, так як має здатність набувати спеціальних ознак під впливом особливих об’єктів, суб’єктів чи змісту інноваційних відносин. Однак, приватноправова цивілістична основа такого договору є незмінною. Автор підкреслює, що в основі приватноправової природи досліджуваних відносин знаходяться методи правового регулювання, засновані на юридичній рівності учасників відносин, вільному їх волевиявленні та майновій самостійності. Приватноправове договірне регулювання інноваційних відносин не заперечує господарсько-правового аспекту цих відносин. Обидва аспекти існують як загальні та спеціальні положення, спрямована на регулювання інноваційних відносин. У статті доводиться, що договір максимально ефективно враховує інтереси кожної із його сторін через можливість включення ряду звичайних та випадкових його умов. Така якість є якістю диспозитивної правової природи договору. Договір на сьогодні набуває ознак мультиопційної універсальної конструкції, яка: 1)дозволяє укладати будь-які непоіменовані договори, які не передбачені законом, але не суперечать загальним засадам цивільного законодавства; 2)є актом індивідуального правотворення, набуваючи ознак джерела права. Договір є тим універсальним правовим інструментом, який дійсно дозволяє учасникам відносин окреслити у ньому ті умови, які є затребуваними саме ними.