Інновації як об’єкт цивільно-правових відносин

Abstract

У цій статті досліджуються інновації як об’єкти цивільних правовідносин і вплив їх на договір як форму регулювання цих відносин. Аналіз наукових концепцій щодо об’єктів правовідносин став основою для висновку про пріоритет плюралістичних підходів щодо об’єктів правовідносин загалом. Щодо інновацій у статті аргументується невичерпний їх перелік. Автор доводить, що інновація має мати технологічний характер. Тому товари і послуги, які виробляються за допомогою технологічних новацій, не можуть бути інноваціями. Продукція може бути інновацією, якщо вона володіє новими або ж удосконаленими якостями. На основі аналізу спеціального законодавства зроблено висновок про те, що ознаки інновацій, які передбачені у ньому, мають економічний, а не правовий характер. Однак, окремі із них, такі як новизна та практичне придатність для поліпшення виробничої, економічної чи соціальної сфери, є базою для формування правових характеристик інновацій. З погляду права інновації є інтегрованим комплексним правовим поняттям, яке включає в себе кілька об’єктів права інтелектуальної власності. Обґрунтовано, що до інновацій входять, передусім, об’єкти права промислової власності, однак не лише вони. Інновації мають в своїй основі об’єкти права інтелектуальної власності, однак є відмінними від них моментом набуття ознак охороноздатності. Об’єкти права інтелектуальної власності набувають цих ознак на підставі отримання підтверджуючих документів чи інших визначених у законі підстав, а інновації набувають спеціального статусу в силу підтвердження фактору їх прикладного впровадження у виробництво.