Класифікація внутрішніх-просторових структур громадських будівель Івано-Франківщини кін. 19-20 століть

Abstract

В статті розглянуто принципи формування інтер’єру громадських будівель відповідно до теорії архітектурного простору, оскільки сучасні дослідження процесу організації інтер’єру вийшли за межі теорії композиції. Інтер’єри громадських будівель проаналізовано як внутрішню просторову структуру, що має свої особливості залежно від часу, стилю, функції, процесу діяльності й фізичних характеристик. Визначені основні прийоми композиційної організації внутрішньої просторової структури досліджуваних громадських будинків на макроструктурному рівні, які сприяють естетизації сприйняття інтер’єру: візуальні зв’язки просторових одиниць із зовнішнім простором; візуальні зв’язки між просторовими одиницями. Здійснено аналіз об’ємно-просторових, планувальних характеристик архітектурних об’єктів (громадських споруд Івано-Франківщини), визначено основну властивість форми архітектурного простору – морфологічний принцип організації внутрішньої просторової структури будинку – і за цим принципом класифіковано об’єкти у групи. На основі аналізу значної кількості архітектурних об’єктів визначено основні тенденції змін і розвитку внутрішнього простору в різних типологічних групах громадських будинків протягом досліджуваного періоду. Візуальний образ інтер’єру громадських будинків проаналізовано з точки зору сприйняття візуальної проникності просторів та забезпечення естетичності інтер’єру. Проаналізовано і структуровано у групи інтер’єри громадських будинків за ознакою комунікаційності внутрішньої просторової структури. На основі принципової схеми розташування функціональних зв’язків, які здійснюють комунікацію між монопросторами, громадські інтер’єри проаналізовано за формою їх організації: анфіладною, гребінчастою, розгалуженою, ромашковою, сітчастою. Саме така класифікація видається найбільш універсальною, виходячи з того, що кожна форма має принципово відмінну будову з точки зору типології комунікаційної організації