Емблематичні форми дискурсу: від міфу до постмодерну

Abstract

У сучасних літературознавчих, культурологічних дослідженнях поняття «емблема» все частіше зазнає словотвірних модифікацій, що вказує на актуальну потребу означення його розширеної функціональної наявності в процесах інтерпретації текстів та тих поліфонічних контекстів, що визначають підходи до їх осмислень. «Емблематична форма», «емблематична поезія», «емблематичний образ», «емблематична композиція», «емблематична мова», «емблематичний елемент», «емблематична конструкція», «емблематичний стиль», «емблематична структура», «емблематичний світогляд», «емблематизм» – далеко не повний перелік сполучень, що зустрічаємо у працях вітчизняних та зарубіжних учених. Дослідники утверджують семіотичне, структуральне та прагматичне розширення поняття емблеми. Воно набуло нових універсальних застосувань для характеризування взаємодії «іконічного» і «конвенційного» в різних періодах розвитку літератури, мистецтва та науки, насамперед підкреслюючи синкретичну зумовленість і когерентність когнітивних та герменевтичних процесів. «Емблематичне» структурування та інтерпретація тексту дозволяє враховувати одночасну, взаємодоповнювальну конвергенцію візуальних та вербальних «семантик», визначати іконічні та словесні точки дотику у віддалених твірних та суб’єктивних рецептивних горизонтах, їхню динамічність та інтенціональність. Монографію адресовано літературознавцям, мовознавцям, мистецтвознавцям, культурологам, релігієзнавцям, усім, хто цікавиться історією та практикою функціонування емблематичних «механізмів» у когнітивному, рецептивному, герменевтичному аспектах.