Відповідальність за посягання на діяльність суддів за законодавством окремих держав Європейського Союзу

Abstract

У статті проаналізовано кримінальне законодавство окремих держав-членів Європейського Союзу з точки зору відображення кримінальних правопорушень, пов’язаних із посяганням на діяльність суддів. Зокрема, було досліджено кримінальне законодавство країн, що характеризуються найвищим індексом верховенства права у кримінальному правосудді у 2023 році: Фінляндська Республіка, Королівство Данія, Королівство Швеція, Республіка Австрія, Федеративна Республіка Німеччина, Естонська Республіка, Королівство Нідерландів і Велике Герцогство Люксембург. Проведене дослідження дозволило порівняти кримінально-правове регулювання відповідної сфери суспільних відносин в Україні та вищезазначених державах та внести пропозиції щодо вдосконалення чинного Кримінального кодексу України в аналізованій частині. З’ясовано, що кримінальне законодавство Фінляндської Республіки, Королівства Данія, Королівства Швеція, Королівства Нідерланди не містить спеціальних норм про посягання на діяльність суддів, а також «вплив» на суддів у зв'язку з їх діяльністю кваліфікується як посягання в тій чи іншій формі на діяльність посадової особи. Кримінальне законодавство Австрійської Республіки та Федеративної Республіки Німеччини передбачає спеціальні норми щодо окремих форм посягань лише на суддів окремих судів, які в тих же статтях названі потерпілими разом з іншими спеціальними потерпілими. Лише кримінальне законодавство Естонської Республіки та Великого Герцогства Люксембург містить спеціальні норми щодо окремих форм посягання на діяльність суддів, але в цих нормах судді згадуються разом з іншими спеціальними потерпілими. Той факт, що в жодному з проаналізованих кримінальних законів країн-членів Європейського Союзу з найвищим індексом верховенства права за шкалою Criminal Justice немає окремих норм про посягання виключно на діяльність суддів (суддя або безпосередньо не ідентифікується як потерпілий усі, або можуть прямо згадуватися в окремій статті кримінального закону, але поряд з іншими спеціальними потерпілими), дозволяє висловити сумнів щодо доцільності наявності в чинному КК України спеціальних норм про посягання на діяльність суддів.