Спогади колишнього москвофіла Осипа Маркова-молодшого в еміграції: “серцем і душею зв’язаний з Україною”

Abstract

У статті, що є передмовою до публікації автобіографічних спогадів Осипа Осипа Маркова (1890–1976 рр.) – славіста, правознавця та етнографа, уродженця м. Львова, розкрито загальні особливості українського національного руху в Галичині ХІХ – початку ХХ ст., їх вплив на формування і роз- виток світогляду діяча. У молоді роки О. Марков-молоший був тісно пов’язаний з москвофільським сере- довищем, зокрема його батько Осип і рідний дядько Дмитро Маркови були одними з лідерів галицького москвофільства (русофільства) – течії, що обстоювала історичну і мовно-культурну єдність краю з панруським простором на сході, відкрито орієнтувалася на російську мову і культуру. Молодший О. Марков отримав виховання в родинному колі та освіту в москвофільському дусі, мав на початку громадської діяльності зв’язки з проросійськими діячами. Однак, опинившись після поразки української революції в еміграції, в Чехо-Словаччині, він поступово перейшов на українські національні позиції, відчув “серцем і душею” свою спорідненість з Україною. Останні роки життя прожив у Братиславі, де й похований. Стаття дає уявлення про середовище й умови, в яких відбувалася еволюція ідейних поглядів О. Маркова від москвофільства до українофільства. У додатку подано його автобіографію, яку вперше опублікував український дослідник з Пряшева Микола Мушинка в словацькому науковому збірнику (1992 р.), але вона маловідома в Україні. Машинописна копія автобіографічних спогадів О. Маркова, що дають уявлення про складність і суперечливість процесу формування модерної національної самосвідомості на західноукраїнських землях в ХІХ–ХХ ст., зберігається у відділі рукописів Львівської національної наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України.