Палітра пізнавальних практик в освітньому просторі сучасного українського суспільства

Abstract

У статті дається спроба аналізу прояву постмодерністських ідей пізнавального оптимізму в освітянських практиках сучасного українського суспільства. Звертається увага на те, що гносеологічна парадигма продукування соціальної дифузії в людських взаєминах веде до руйнації стереотипів повсякденності буття пересічного громадянина, світогляд якого сформований історичними традиціями національних відносин. Новизна сучасної ситуації повсякденного життя українського суспільства в тому, що дезорганізується його соціальна структура, виникають нові соціальні суб’єкти, неоднорідність поглядів яких формує складну мозаїку буденності освіти. Повсякденна свідомість індивіда, стиснута реальними фактами життя, змушена шукати практичний вихід із суперечливих ситуацій, проживаючи і переживаючи їх у свій, обраний ним спосіб. Тому пізнавальна функція його волі отримала поштовх подальшого розгортання варіацій свого втілення в освітніх практиках. Плюралізм думок призвів до суттєвих змін у можливостях інформаційної поведінки особи. У такому багатогранному і багатому змістом освітянському середовищі інформації (не завжди соціально якісному в ціннісному вимірі) свобода волі виявляє себе односторонньо, однолінійно, цілеспрямовано на максималізацію численності не завжди достатньо змістовних повідомлень, монологів, діалогів навіть у навчально-виховному процесі ЗВО.