Дитинство в дискурсі досліджень початку ХХІ ст.

Abstract

Мета статті – аналіз сучасного наукового дискурсу досліджень проблем дитинства. У статті схарактеризовано особливості інтерпретації феномену дитинства на зламі століть. Установлено, що сучасні дослідники дитинства інтерпретують його здебільшого через традиційні академічні дискурси, що полягають у поділі дитинства поміж психологією, соціологією та антропологією. Розкрито особливості міждисциплінарного підходу в процесі дослідження дитинства, яке стосується інтегрованої методології вивчення проблем, пов’язаних із життям дітей та їхнім захистом, що, свою чергою, формує сучасне трактування «дитини в контексті». Ця візія дитинства дає змогу розглядати його як один із пріоритетів державної політики в багатьох країнах світу. Дослідженням обґрунтовано ідею про те, що проблема дитинства в сучасних суспільних науках досить часто визначається як напрям, що значною мірою полягає в традиційному теоретизуванні та визнанні великої кількості засобів суспільного конструювання та реконструювання дитинства, залежно від часу та місця, віку та статі, етнічних та релігійних відмінностей тощо. Проаналізовано поняття «дитина», яке стосується «недорослої», «незрілої» особистості; у той же час поняття «дитинство» є більш загальним та абстрактним і свідчить про статус тих, кого називають недорослими. Зокрема, окреслено, що дорослість можна визначити через фізичну або сексуальну зрілість, інколи через правову дієздатність. Можемо констатувати, що термін «дитинство» зосереджується головним чином на стані буття дитини, безвідносно до окремо взятої дитини; він передбачає наявність відмінної, окремої, фундаментально іншої суспільної категорії – «дитинства». Однак найскладнішим завданням залишається з'ясування того, наскільки переломні етапи суспільного життя, зміни й тенденції належать до дослідницького поля та академічного дискурсу дитинства і наскільки вони відображають та характеризують закономірності розвитку суспільних наук, а також парадигмальні зміни в педагогіці.