Проблема старості у контексті сучасних психологічних підходів: теоретичний аналіз

Abstract

Стаття присвячена актуальній і важливій проблемі старості, яка тісно переплітається з соціально-демографічною ситуацією у світі, що характеризується різким зростанням чисельності тієї частини людства, що досягла шістдесятилітнього віку. Розкриваються психофізіологічні та інтелектуальні особливості розвитку людини літнього віку,розвиток її емоційної та мотиваційної сфери на етапі пізнього онтогенезу. У статті розглядаються основні чинники постаріння населення у світі, серед яких виокремлюються зниження народжуваності, з одного боку, та загальне зростання середньої тривалості життя, з іншого, яка в окремих країнах світу, так званих «голубих зонах» досягає 82 і більше років життя. Розкриваються економічні, соціальні, психологічні та інші чинники, що впливають на розвиток суспільства і його благополуччя. Доведено актуальність запропонованої теми та розкриваються основні поняття старіння, висвітлено поняття успішне старіння. У статті проаналізовано досвід проведеного у 80-х роках у США МакАртурського дослідження та його значення для вивчення старості та процесів cтаріння. Завдяки організованому Мак’Артурами дослідженню у геронтопсихології сформувався новий підхід до трактування старості, згідно з яким старість почали вивчати у контексті таких понять як «якість життя», «задоволеність життям», «суб'єктивне благополуччя», які пов'язували не тільки з рівнем здоров'я людей літнього віку (біологічний підхід), але й з численними соціально-психологічними характеристиками, такими як соціальна активність, сенсожиттєві орієнтації, особливості емоційної сфери, адаптивне старіння та ін. У дослідженні було визначено, що необхідними елементами успішного старіння є висока безпека фізичного здоров'я, когнітивних функцій, а також психологічні та соціальні чинники. До психологічних чинників належать задоволеність життям, конструктивна копінг-поведінка, адекватна самооцінка, відсутність депресивних станів. Із соціальних чинників було відзначено активну залученість до суспільного життя, бажання та здатність до соціальних контактів.