Українське еміграційне музикознавство у контексті гуманітарного простору «доби МУР-у» (40-50 рр. ХХ ст.)

Abstract

Аналізуються музично-мистецькі тенденції в еміграційному середовищі у «таборову добу» 40-х років і перших повоєнних десятиліть минулого століття у загальному контексті еміграційної гуманітарної думки. На основі огляду музично-критичних публікацій еміграційних музикознавців констатуються актуальні проблеми зазначеного періоду. З’ясовується, що традиціоналізм в рамках виразного домінування національно-державницького гранд-наративу у музичному просторі еміграції став естетичною парадигмою розвитку музикознавчої думки та стратегією дій для всієї музичної спільноти. Стверджується, що при персоналістичному розгляді еміграційна музична наука репрезентує значно складнішу картину. На основі епістолярію Мирослава Антоновича окреслюється проблема індивідуальних шляхів осягнення європейської ідентичності як світоглядних перетворень у середовищі музикознавчої еміграції, зокрема М. Антоновича.