Arrests of Ukrainian Intellectuals in 1965 in Ivano-Frankivsk Region

Abstract

Метою статті є комплексне дослідження арештів української інтелігенції в 1965 р. на території Івано-Франківської області. У контексті цієї мети виділені такі завдання: встановлення кількісних масштабів арештів на території Івано-Франківщини, аналіз висунутих представникам інтелігенції обвинувачень, методів ведення слідства, поведінки заарештованих, дослідження судових процесів над івано-франківськими дисидентами. Основу джерельної бази становлять документи Галузевого державного архіву Служби безпеки України у м. Київ та матеріали самвидаву. Методологічною основою дослідження є концепція Я. Секо про співіснування в українському русі спротиву 1950–80-х рр. двох парадигм – національно-визвольної (підпільні організації) та націоналізаційної (легальна діяльність інтелігенції із середовища “шістдесятників”). Автор статті приходить до висновку, що у ході хвилі репресій проти українського шістдесятницького правозахисту у серпні-вересні 1965 р. було затримано п’ятьох представників інтелігенції Івано-Франківщини, із яких чотирьох осіб (В. Мороза, О. Заливаху, М. Озерного, В. Іванишина) було заарештовано. Основними пунктами обвинувачення були розповсюдження забороненої літератури та бесіди про необхідність виходу України з СРСР, що було трактовано як “антирадянська агітація і пропаганда”. Суворість покарання інакодумців значною мірою залежала від проявлення ними у ході слідства необхідних емоцій, які свідчили б про їх “розкаяння” і “перевиховання”. У ході “першої хвилі арештів” Івано-Франківська область опинилась на третьому місці за кількістю репресованих осіб після Львівщини та Київщини. Репресії завдали значного удару по осередках шістдесятницького правозахисту на Прикарпатті та місцевій мережі поширення самвидавної літератури.