Please use this identifier to cite or link to this item: http://hdl.handle.net/123456789/20299
Full metadata record
DC FieldValueLanguage
dc.contributor.authorПаска, Богдан Валерійович-
dc.date.accessioned2024-09-17T06:53:46Z-
dc.date.available2024-09-17T06:53:46Z-
dc.date.issued2023-01-
dc.identifier.citationПаска Б. Середовище українського шістдесятницького правозахисту в 1973–1976 рр. (за матеріалами доповідних записок КДБ). Вчені записки Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського. Серія: Історичні науки. 2023. Т. 34 (73). № 1. С. 134–141. DOI https://doi.org/10.32782/2663-5984/2023/1.19.uk_UA
dc.identifier.urihttp://hdl.handle.net/123456789/20299-
dc.description.abstractМетою статті є комплексний аналіз середовища українського шістдесятницького правозахисту в 1973–1976 рр. на основі матеріалів аналітичних доповідних записок Комітету державної безпеки (КДБ). Основою джерельної бази статті є розсекречені матеріали Галузевого державного архіву Служби безпеки України (ГДА СБУ). Методологічною основою статті виступили принципи об’єктивності, історизму, всебічності, наступності, а також комплекс загальнонаукових та спеціально-історичних методів. Автор приходить до висновку, що середовище українського шістдесятницького правозахисту після генерального погрому 1972–1973 рр., незважаючи на посилення тиску з боку КДБ, не припинило свого існування. Загальна кількість найбільш активних інакодумців протягом 1973–1976 рр. становила бл. 15–20 осіб; зв’язки з ними на ґрунті боротьби проти режиму підтримували бл. 400–600 осіб. Дисидентське середовище складалося з двох взаємопов’язаних груп – київської та львівської. Після не зовсім вдалих намагань продовжити антирежимну активність методами шістдесятників тактику було скориговано в сторону посилення конспірації, вичікування та «збереження сил». У складних умовах українські дисиденти продовжували зберігати контакти одні з одними, надавали взаємну моральну і матеріальну підтримку, підтримували зв’язки із російськими демократами, організовували творчі вечори, писали заяви на захист політв’язнів, створювали і переховували документи антирадянського характеру, відновили видання нелегального часопису «Український вісник». Незважаючи на значно менший рівень активності середовища шістдесятницького правозахисту протягом 1973–1976 рр. в порівнянні з періодом до генерального погрому, дисидентам вдалося зберегти тяглість руху, який значно активізувався в другій половині 1970-х рр. після створення Української гельсінської групи (УГГ).uk_UA
dc.language.isouk_UAuk_UA
dc.subjectУкраїнський дисидентський рухuk_UA
dc.subjectУкраїнський національний рухuk_UA
dc.subjectШістдесятницький правозахистuk_UA
dc.subjectРадянський режимuk_UA
dc.subjectКомітет державної безпеки (КДБ)uk_UA
dc.subjectСправа "Блок"uk_UA
dc.subjectГенеральний погром 1972-1973 рр.uk_UA
dc.titleСередовище українського шістдесятницького правозахисту в 1973–1976 рр. (за матеріалами доповідних записок КДБ).uk_UA
dc.typeArticleuk_UA
Appears in Collections:Статті та тези (ФІПМВ)



Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.