Темпоральний топос у поетичних текстах М. Вінграновського

Abstract

Час як одна з найбільш фундаментальних категорій буття та універсалій досвіду людства виступає основою для моделювання письменником сюжетної та смислової структур художнього дискурсу, виступаючи однією з найдосконаліших словесно-мовленнєвих форм, які систематизують уявлення людини про довкілля, при цьому виражає авторський індивідуально-естетичний характер художнього сприйняття навколишнього світу. Часопростір як базова основа художнього тексту віддавна в центрі уваги учених у галузі філософії, літературознавства, лінгвоаналізу. Складність проблеми темпорального топосу спричинена як багатозначністю самого терміна «темпоральність», багатовекторністю його зв’язку із такими поняттями як «час», «вимір», «текст», «мова», так і з широтою категорії часу, змогою виділити в ній багато різноаспектних елементів. Починаючи ще зі тлумачень Лессінга, який намагався з’ясувати зв'язок між твором мистецтва, простором і часом, дослідження указаної категорії велося в різних напрямках.