Політичні практики та експерименти етнічної сепарації українців Карпатського регіону у 1930-х рр.

Abstract

У 1930-х рр. державна етнополітика Другої Речі Посполитої була спрямована на конструювання лояльності представників національних меншин до польської державності, заперечення та викорінення будь-яких проявів українськості. Посиленню політики державної сепарації та асиміляції сприяли прийняття законів, утворення товариств, пропаганда наукових теорій етнічної окремішності українського населення Карпатського регіону. Яскрава самобутність української культури гірського населення Карпат підкреслювалася поляками з метою сепарації від українського народу. Важливими інструментами для практичного втілення політики регіоналізму були Товариство приятелів Гуцульщини, Товариство розвитку східних земель, Союз загродової шляхти, Апостольська Адміністрація Лемківщини. Активізація польської влади щодо денаціоналізації карпатських українців мобілізувала український політичний провід до суспільно-політичної протидії, вироблення власної національної позиції шляхом проведення громадсько-політичної роботи на місцях, інтенсифікація діяльності національних культурно-освітніх товариств, проведення патріотичних заходів та альтернативних свят.