Апорії Зенона як спосіб пояснення парадоксів міжетнічної взаємодії: приклад Галичини

Abstract

З огляду на пошуки адекватної методології сучасної гуманітаристика, зокрема й ретроспективної політології, у статті розглядається можливість використання апорій Зенона Елейського. Використання їх як певної моделі – на підставі систематизації як нерегулярних і самоподібних структур – може бути цілком виправданими для ефективного опису унікальних образів, понять і подій у західноукраїнському хронотопі. Специфіку українсько-польської співпраці кінця ХІХ – початку ХХ ст. («Нова ера» 1890–1894 рр., «Галицький компроміс» 1914 р.); українськоєврейської співпраці 1873, 1907 і 1911 рр.; українсько-німецької співпраці 1848–1849 і 1918– 1923 рр., запропоновано розглянути як різновид фракталів у межах парадоксів – апорій Зенона. Запропоновано розглядати у межах апорій Зенона інституціоналізацію фігурантів міжетнічної взаємодії на Галичині – з числа етнічних політичних акторів із множинною ідентичністю (подвійною, а інколи й потрійною), «людей парадоксу» (Андрей Шептицький, Яків Оренштайн, Ганс Кох).