Девіації метафоричних сценаріїв у психотерапевтичному дискурсі Ірвіна Ялома

Abstract

У статті досліджуються лінгвокогнітивні параметри психотерапевтичного дискурсу сучасного американського психотерапевта і письменника Ірвіна Ялома у світлі теорії концептуальної метафори. Метою розвідки є виокремлення й аналіз метафоричних сценаріїв, котрі становлять діапазон концептуальної метафори з цільовим доменом PSYCHOTHERAPY. З’ясовано, що ці сценарії розгортаються у психотерапевтичному дискурсі і типово, і з девіаціями від їхнього типового варіанту. Методологічне підґрунтя дослідження становить методика аналізу метафоричних сценаріїв. Матеріалом для розвідки обрано психотерапевтичні романи Ірвіна Ялома When Nietzsche Wept (1992), The Schopenhauer Cure (2005) та збірки психотерапевтичних оповідок Momma and the Meaning of Life (1999), Staring at the Sun: Overcoming the Terror of Death (2008). Психотерапевтичний дискурс Ірвіна Ялома поєднує ознаки і наукового дискурсу психотерапії, і художнього дискурсу. Навчальна мета автора накладає відбиток на його наратив та на висвітлення дискурсивно значущих фокальних точок метафоричних сценаріїв, котрі об’єктивують у текстах романів концепт PSYCHOTHERAPY. У розвідці розглянуто дискурсивні маніфестації таких метафоричних сценаріїв, що об’єктивують домен цілі: PSYCHOTHERAPY IS LEARNING, PSYCHOTHERAPY IS HEALING, з’ясовано особливості їхнього типового розгортання та розгортання з відхиленнями від типового варіанту у психотерапевтичному дискурсі письменника. Метафоричні сценарії висвітлюють певні концептуальні ознаки домену цілі, тим самим звертаючи увагу читача на ключові ознаки процесу терапії як взаємодії між терапевтом і пацієнтом/пацієнтами. Описано аспекти, які висвітлюються девіантними версіями цих сценаріїв. З’ясовано, що девіації обох метафоричних сценаріїв висвітлюють роль і вплив психотерапевтичної практики на самого терапевта.